Ст. 12

Конвенція про процедуру спільного транзиту · порівняння редакції від 2017-12-05 з редакцією від 2022-10-20

Абзаців змінено: 0, вилучено: 4, додано: 6, без змін: 0.

1. Запит на стягнення та/або на вжиття заходів забезпечення може стосуватися

1. Якщо під час процедури стягнення вимога та/або офіційний документ, що дозволяє примусове виконання, виданий у країні, де розташований орган-заявник, оскаржується заінтересованою стороною, остання повинна подати позов до компетентного органу країни, в якій розташований орган-заявник, відповідно до чинного законодавства такої країни. Орган-заявник зобов’язаний повідомити запитуваний орган про такий позов. Відповідна сторона також може повідомити запитуваний орган про оскарження.

(a) боржника; або

2. Відразу після отримання запитуваним органом повідомлення, зазначеного у параграфі 1, від органу-заявника або від заінтересованої сторони, такий орган призупиняє процедуру примусового виконання до ухвалення компетентним органом рішення у справі.

(b) будь-якої особи, яка несе відповідальність за врегулювання вимоги, відповідно до чинного законодавства у країні, в якій розташований орган, який надсилає запит.

2a. Без обмеження статті 13, якщо запитуваний орган вважає за необхідне, він може вжити заходів забезпечення для гарантування стягнення, якщо закони чи підзаконні нормативно-правові акти, чинні в країні, в якій він розташований, допускають вживання таких заходів щодо подібних вимог.

2. Якщо необхідно, орган, який надсилає запит, повинен інформувати орган, який отримує запит, про будь-які активи осіб, зазначених у параграфі 1, якими, як йому відомо, володіє третя сторона.

3. У разі оскарження заходів примусового виконання, вжитих в країні, в якій розташований запитуваний орган, таке оскарження передають до компетентного органу такої країни відповідно до її законів та підзаконних нормативно-правових актів.

4. Якщо компетентний орган, до якого було подано позов відповідно до параграфа 1, є судом загальної юрисдикції або адміністративним судом, рішення такого суду, що ухвалене на користь органу-заявника та дозволяє стягнення за вимогою в країні, в якій розташований орган-заявник, є «офіційним документом, що дозволяє примусове виконання» у розумінні статей 6, 7 і 8, та на підставі такого рішення має здійснюватися стягнення за вимогою.

Запит на вжиття заходів забезпечення

Закреслене — текст редакції від 2017-12-05, підкреслене — текст редакції від 2022-10-20. Порівняння побудовано автоматично й показує різницю, а не норму: для цитування бери суцільний текст потрібної редакції — 2017-12-05 або 2022-10-20.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.