Відмова у визнанні і виконанні рішень
У визнанні передбачених статтею 52 рішень і у видачі дозволу на примусове виконання може бути відмовлено у випадках, якщо:
а) відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої винесене ухвалено рішення, воно не набуло набрало законної сили або не підлягає виконанню, за винятком випадків, коли рішення підлягає виконанню до набуття набрання законної сили;
б) відповідач не прийняв взяв участі в процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не був вчасно і належно вручений виклик до суду;
в) у справі між тими ж самими сторонами, про той же предмет з того самого предмету і по на тій же самій підставі на території Договірної Сторони, де повинно бути визнане і виконане рішення, було вже раніше винесене ухвалено рішення, що вступило в законну силу, набрало законної сили, або мається є визнане рішення суду третьої держави, або держави чи якщо установою цієї Договірної Сторони було раніше порушено провадження по даній у цій справі;
г) відповідно до положень цієї Конвенції, а у випадках, не передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинно бути визнане і виконане, справа відноситься належить до виняткової виключної компетенції її установи;
д) відсутній документ, що підтверджує угоду сторін у справі договірної підсудності;
е) минув термін закінчився строк давності примусового виконання, передбачений законодавством Договірної Сторони, суд якої виконує доручення.
Частина I. Видача