Відмова у визнанні і виконанні рішень
У визнанні передбачених статтею 52 рішень і у видачі дозволу на примусове виконання може бути відмовлено у випадках, якщо:
а) відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої ухвалено рішення, воно не набрало законної сили або не підлягає виконанню, за винятком випадків, коли рішення підлягає виконанню до набрання законної сили;
б) відповідач не взяв участі в процесі внаслідок того, що йому або його уповноваженому не був вчасно і належно вручений виклик до суду;
в) у справі між тими самими сторонами, з того самого предмету і на тій самій підставі на території Договірної Сторони, де повинно бути визнане і виконане рішення, було вже раніше ухвалено рішення, що набрало законної сили, або є визнане рішення суду третьої держави чи якщо установою цієї Договірної Сторони було раніше порушено провадження у цій справі;
г) відповідно до положень цієї Конвенції, а у випадках, не передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинно бути визнане і виконане, справа належить до виключної компетенції її установи;
д) відсутній документ, що підтверджує угоду сторін у справі договірної підсудності;
е) закінчився строк давності примусового виконання, передбачений законодавством Договірної Сторони, суд якої виконує доручення.
Частина I. Видача