Визнання рішень, не потребуючих потребують виконання
1. Винесені Ухвалені установами юстиції кожної з Договірних Сторін і, і такі, що вступили в законну силу набрали законної сили рішення, що не вимагають за своїм характером виконання, визнаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального провадження за умови якщо:
а) установи юстиції запитуваної Договірної Сторони не винесли ухвалили раніше по у цій справі рішення, що вступило в законну силу;набрало законної сили;
б) справа відповідно до цієї Конвенції, а у випадках, не передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинне повинно бути визнане, не відноситься належить до виняткової виключної компетенції установ юстиції цієї Договірної Сторони.
2. Положення пункту 1 цієї статті відносяться стосуються і до рішень з опіки і та піклування, а також до рішень про розірвання шлюбу, винесеними ухвалених установами, компетентними відповідно до законодавства згідно з законодавством Договірної Сторони, на території якої винесене ухвалено рішення.