Визнання рішень, не потребують виконання
1. Ухвалені установами юстиції кожної з Договірних Сторін і такі, що набрали законної сили рішення, що не вимагають за своїм характером виконання, визнаються на територіях інших Договірних Сторін без спеціального провадження за умови якщо:
а) установи юстиції запитуваної Договірної Сторони не ухвалили раніше у цій справі рішення, що набрало законної сили;
б) справа відповідно до цієї Конвенції, а у випадках, не передбачених нею, відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої рішення повинно бути визнане, не належить до виключної компетенції установ юстиції цієї Договірної Сторони.
2. Положення пункту 1 цієї статті стосуються і рішень з опіки та піклування, а також рішень про розірвання шлюбу, ухвалених установами, компетентними згідно з законодавством Договірної Сторони, на території якої ухвалено рішення.