Персонал, затримання якого не є необхідним на підставі положень статті 27, повертається стороні конфлікту, до якої він належить, як тільки буде відкрито шлях для його повернення й дозволятимуть воєнні потреби.
Особи із числа такого персоналу не вважаються військовополоненими.
Однак вони користуються принаймні всіма привілеями, що передбачені положеннями Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року. Вони продовжують виконувати свої обов'язки відповідно до наказів супротивної сторони, і залучаються переважно до догляду за пораненими та хворими тієї сторони конфлікту, до якої вони самі належать.
Від'їжджаючи, вони забирають із собою майно, особисті речі, цінні предмети й інструменти, які їм належать.