Регресна вимога у разі втрати або пошкодження
Строк давності
1. Залізниця, яка виплатила відшкодування відповідно до Єдиних правил за повну або часткову втрату або пошкодження, має право регресної вимоги до інших залізниць, що брали участь у перевезенні, відповідно до таких положень:
Параграф 1. Строк давності на відшкодування збитків стосовно відповідальності перевізника у випадку загибелі і травмувань пасажирів закінчується:
a) залізниця, яка заподіяла збитки або шкоду, одна відповідає за це;
a) для позову пасажира - після закінчення трьох років, починаючи з першого дня після випадку;
b) якщо збитки або шкода заподіяні кількома залізницями, кожна залізниця відповідає за збитки або шкоду, заподіяні нею; якщо таке розрізнення неможливо встановити, то відшкодування розподіляється між цими залізницями відповідно до пункту c);
b) для позову інших правомочних осіб - після закінчення трьох років, починаючи з першого дня після смерті пасажира, але не більше п'яти років з першого дня після випадку.
c) якщо не можна довести, чи завдані збитки або шкода однією або кількома залізницями, відшкодування розподіляється між усіма залізницями, що брали участь у перевезенні, за винятком тих, які доведуть, що збитки або шкода не були заподіяні на їхніх лініях; розподіл здійснюється пропорційно до відстаней в кілометрах, які містяться у тарифах.
Параграф 2. Строк давності інших позовів за договором перевезення закінчується після одного року. Проте строк давності складає два роки у випадку позову з приводу збитків, завданих внаслідок дій або недогляду, здійсненого або з наміром спричинити такі збитки, або з легковажності, або з розумінням того, що такі збитки ймовірно будуть завдані.
2. У разі неплатоспроможності однієї з цих залізниць частка, не виплачена нею, розподіляється між усіма іншими залізницями, що брали участь у перевезенні, пропорційно до відстаней у кілометрах, які містяться у тарифах.
Параграф 3. Строк давності згідно з параграфом 2 починається:
a) стосовно відшкодування повної втрати - з чотирнадцятого дня після закінчення строку згідно зі статтею 22, параграф 3;
b) стосовно часткової втрати, пошкодження, або прострочення доставки - з дня видачі;
c) у решті випадків, що стосуються перевезень пасажирів - з дня закінчення строку чинності проїзного документа.
День, зазначений як початок відліку строку давності, ніколи не включається до строку.
Параграф 4. У випадку пред'явлення у письмовому вигляді претензії з необхідними підтверджуючими документами згідно зі статтею 55 відлік строку давності призупиняється до дня, коли перевізник відхиляє претензію з письмовим засвідченням і повертає документи, що до неї додаються. Якщо претензія приймається частково, то закінчення строку давності стосовно суперечної частини претензії починається знову. Особа, що посилається на факт подання претензії або на факт письмової відповіді і повернення документів, несе відповідальність стосовно доведення цього факту, на який вона посилалась.
Подальші позови, що стосуються однієї й тієї самої претензії, не призупиняють відліку строку давності.
Параграф 5. Позови, що втратили силу за давністю, не можуть також пред'являтися як повторний позов або заперечення.
Параграф 6. Крім того, для призупинення і переривання відліку строку давності діє національне законодавство.
Взаємовідносини перевізників