Ст. 31. Відповідальність при втраті в дорозі

Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) згідно з текстом Протоколу змін від 3 червня 1999 року · порівняння редакції від 1980-05-09 з редакцією від 1999-06-03

Абзаців змінено: 0, вилучено: 18, додано: 8, без змін: 0.

Зміна договору одержувачем

Відповідальність при втраті в дорозі

1. Якщо відправник не взяв на себе оплату пов'язаних із перевезенням витрат у державі призначення і не вніс до накладної запис "Одержувач не правомочний давати додаткові розпорядження", то одержувач може шляхом додаткових розпоряджень змінити договір перевезення, вимагаючи:

Параграф 1. Стосовно вантажів, які внаслідок своїх природних властивостей допускають, як правило, природні втрати під час перевезення, залізниця відповідає, незалежно від пройденої вантажем відстані, лише за ту частину втрати, яка перевищує наведені нижче норми:

a) зупинки вантажу в дорозі;

a) два відсотки від маси рідких або наданих в сирому стані вантажів;

b) відстрочення видачі вантажу;

b) один відсоток від маси сухих вантажів.

c) видачі вантажу в країні призначення не одержувачу, а іншій особі, зазначеній у накладній;

Параграф 2. Обмеження відповідальності, передбачене в параграфі 1, не може застосовуватися, якщо за обставинами цього випадку доведено, що зменшення маси не є наслідком причин, які обгрунтовують допустимі норми.

d) видачі вантажу в країні призначення на іншій станції, ніж станція призначення, зазначена в накладній, якщо міжнародні тарифи не містять інших положень;

Параграф 3. Якщо кілька місць вантажу перевозяться за однією накладною, то втрата у дорозі обчислюється для кожного місця, якщо його маса при відправленні окремо зазначена в накладній або може бути встановлена іншим способом.

e) виконання формальностей, які вимагаються митницями або іншими адміністративними органами, відповідно до параграфа 3 статті 26.

Параграф 4. У випадку повної втрати вантажу або у випадку втрати місць вантажу при розрахунку відшкодування не застосовується ніяких відрахувань на втрату.

Додаткові положення або міжнародні тарифи, чинні у відносинах між залізницями, що беруть участь у перевезенні, можуть допускати розпорядження, не зазначені вище.

Параграф 5. Ця стаття не порушує положень статей 23 і 25.

У жодному разі розпорядження не повинні спричинити поділу відправки.

Розпорядження одержувача підлягають виконанню лише після того, як відправка увійшла на митну територію країни призначення.

2. Такі розпорядження повинні бути складені у вигляді заяви у формі, встановленій залізницею.

Будь-яке розпорядження, видане в іншій формі, ніж передбачена, є недійсним.

3. Право одержувача змінювати договір перевезення втрачається у тих випадках, коли він:

a) забрав накладну;

b) прийняв вантаж;

c) скористався своїми правами відповідно до параграфа 4 статті 28;

d) визначив відповідно до пункту c) параграфа 1 особу, яка забрала накладну, прийняла вантаж або скористалася своїми правами відповідно до параграфа 4 статті 28.

4. Якщо одержувач віддав розпорядження про видачу вантажу іншій особі, то ця особа не має права змінювати договір перевезення.

Закреслене — текст редакції від 1980-05-09, підкреслене — текст редакції від 1999-06-03. Порівняння побудовано автоматично й показує різницю, а не норму: для цитування бери суцільний текст потрібної редакції — 1980-05-09 або 1999-06-03.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.