Ст. 25. Строк давності

Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) згідно з текстом Протоколу змін від 3 червня 1999 року · порівняння редакції від 1980-05-09 з редакцією від 1999-06-03

Абзаців змінено: 0, вилучено: 8, додано: 8, без змін: 0.

Документи для виконання адміністративних формальностей. Митні пломби

Строк давності

1. Відправник повинен долучити до накладної документи, необхідні для виконання перед видачею вантажу формальностей, які вимагаються митницями або іншими адміністративними органами. Ці документи можуть стосуватися тільки вантажів, що обіймаються однією і тією самою накладною, якщо інше не передбачено приписами митниць або інших адміністративних органів або тарифів.

Параграф 1. Строк давності позовів, що грунтуються на цих Єдиних правилах, закінчується через три роки.

Проте, якщо ці документи не долучені до накладної або їх повинен надати одержувач, то відправник повинен зазначити в накладній станцію, митну установу або установу іншого органу, де відповідні документи будуть надані в розпорядження залізниці і де ці формальності повинні бути виконані. Якщо відправник буде особисто присутній або буде представлений уповноваженою ним особою при виконанні формальностей, які вимагаються митницями або іншими адміністративними органами, то достатньо, якщо документи будуть надані при виконанні зазначених формальностей.

Параграф 2. Відлік строку давності починає відлік з дня заподіяння шкоди.

2. Залізниця не зобов'язана перевіряти, чи додані документи є достатніми і правильними.

Параграф 3. У випадку загибелі осіб строк давності позову закінчується через три роки, починаючи з дня, який є наступним за днем смерті, з урахуванням того, що цей строк не може перевищувати п'яти років, починаючи з дня, який є наступним за днем, коли трапився нещасний випадок.

3. Відправник відповідає перед залізницею за будь-які збитки або шкоду, заподіяні через відсутність, недостатність або неправильність цих документів, якщо в цьому не було вини залізниці.

Параграф 4. Регресійний позов до особи, що несе відповідальність, може бути пред'явлений навіть після закінчення строку давності, передбаченого в параграфі 1, якщо вона продовжує бути відповідальною в строк, визначений законом держави, в якій розпочато розслідування. Проте цей строк не може бути меншим ніж 90 днів, починаючи з дня, коли особа, що подала регресійний позов, врегулювала вимогу або отримала повідомлення про виклик до суду.

У разі своєї вини залізниця відповідає за наслідки, що виникли в результаті втрати, невикористання або неправильного використання документів, зазначених у накладній і долучених до неї або переданих у розпорядження залізниці. Проте можливе відшкодування не повинно перевищувати відшкодування за втрату вантажу.

Параграф 5. Строк давності тимчасово переривається, якщо сторони, між якими існує спір, домовляються про процедуру мирової угоди або передають це не розгляд арбітражного суду, передбаченого в Розділі V Конвенції.

4. Відправник повинен дотримуватися приписів митниць або інших адміністративних органів щодо упакування і покриття вантажу опонами. Якщо відправник не упакував або не покрив вантаж опонами відповідно до цих приписів, то це може зробити залізниця; витрати, що виникають у зв'язку з цим, обтяжують вантаж.

Параграф 6. Крім того, для призупинення й переривання відліку строку давності чинним є національне законодавство.

5. Залізниця може відмовитись від відправок, в яких пломби, накладені митницями або іншими адміністративними органами, пошкоджені або знаходяться у незадовільному стані.

Єдині правила про затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних технічних приписів, що застосовуються до залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні (АПТУ - Додаток F до Конвенції)

Закреслене — текст редакції від 1980-05-09, підкреслене — текст редакції від 1999-06-03. Порівняння побудовано автоматично й показує різницю, а не норму: для цитування бери суцільний текст потрібної редакції — 1980-05-09 або 1999-06-03.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.