1) виступає гарантом додержання прав і свобод радянських громадян, Конституції і законів СРСР;
2) вживає необхідних заходів щодо охорони суверенітету Союзу РСР і союзних республік, безпеки і територіальної цілісності країни, щодо реалізації принципів національно-державного устрою СРСР;
3) представляє Союз Радянських Соціалістичних Республік всередині країни і в міжнародних відносинах;
4) очолює систему органів державного управління і забезпечує їхню взаємодію з найвищими органами державної влади СРСР; ( Пункт 4 статті 127-3 в редакції Закону СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
5) подає З'їздові народних депутатів СРСР щорічні доповіді про становище країни; інформує Верховну Раду СРСР про найважливіші питання внутрішньої і зовнішньої політики СРСР;
6) з урахуванням думки Ради федерації і за погодженням з Верховною Радою СРСР формує Кабінет Міністрів СРСР, вносить до його складу зміни, представляє Верховній Раді СРСР кандидатуру на пост Прем'єр-міністра; за погодженням з Верховною Радою СРСР увільнює від посади Прем'єр-міністра та членів Кабінету Міністрів СРСР; ( Пункт 6 статті 127-3 в редакції Закону СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
7) представляє Верховній Раді СРСР кандидатури на пости Голови Верховного Суду СРСР, Генерального прокурора СРСР, Голови Вищого арбітражного суду СРСР, а потім представляє цих службових осіб З'їздові народних депутатів СРСР на затвердження; входить з поданнями у Верховну Раду СРСР і на З'їзд народних депутатів СРСР про увільнення від обов'язків зазначених службових осіб, за винятком Голови Верховного Суду СРСР; ( Пункт 7 статті 127-3 із змінами, внесеними згідно із Законом СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
8) підписує закони СРСР; має право не пізніш як у двотижневий строк повернути закон із своїми запереченнями у Верховну Раду СРСР для повторного обговорення і голосування. Якщо Верховна Рада СРСР більшістю у дві третини голосів у кожній з палат підтвердить раніше прийняте нею рішення, Президент СРСР підписує закон;
9) вправі скасовувати постанови і розпорядження Кабінету Міністрів СРСР, акти міністерств СРСР, інших підвідомчих йому органів; має право у питаннях, віднесених до відання Союзу РСР, припиняти виконання постанов і розпоряджень Рад Міністрів союзних республік у випадках порушення ними Конституції СРСР і законів СРСР; ( Пункт 9 статті 127-3 в редакції Закону СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
9-1) очолює Раду безпеки СРСР, на яку покладається вироблення рекомендацій щодо проведення у життя загальносоюзної політики в галузі обороноздатності країни, підтримання її надійної державної, економічної та екологічної безпеки, подолання наслідків стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій, забезпечення стабільності і правового порядку в суспільстві. Члени Ради безпеки СРСР призначаються Президентом СРСР з урахуванням думки Ради Федерації і за погодженням з Верховною Радою СРСР. ( Статтю 127-3 доповнено пунктом 9-1 згідно із Законом СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
10) координує діяльність державних органів щодо забезпечення оборони країни; є Верховним Головнокомандуючим Збройними Силами СРСР, призначає і змінює вище командування Збройних Сил СРСР, присвоює вищі військові звання; призначає суддів військових трибуналів;
11) веде переговори і підписує міжнародні договори СРСР; приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників іноземних держав; призначає і відкликає дипломатичних представників СРСР в іноземних державах і при міжнародних організаціях; присвоює вищі дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;
12) нагороджує орденами і медалями СРСР, присвоює почесні звання СРСР;
13) вирішує питання прийняття до громадянства СРСР, виходу з нього і позбавлення радянського громадянства, надання притулку; здійснює помилування;
14) оголошує загальну або часткову мобілізацію; оголошує стан війни в разі воєнного нападу на СРСР і негайно вносить це питання на розгляд Верховної Ради СРСР; оголошує в інтересах захисту СРСР і безпеки його громадян воєнний стан в окремий місцевостях. Порядок запровадження і режим воєнного стану визначаються законом;
15) в інтересах гарантування безпеки громадян СРСР попереджає про оголошення надзвичайного стану в окремих місцевостях, а при необхідності і запроваджує його на просьбу або за згодою Президії Верховної Ради або найвищого органу державної влади відповідної союзної республіки. При відсутності такої згоди запроваджує надзвичайний стан з негайним внесенням прийнятого рішення на затвердження Верховної Ради СРСР. Постанова Верховної Ради СРСР у цьому питанні приймається більшістю не менше двох третин від загальної кількості її членів.
У випадках, зазначених у частині першій цього пункту, може запроваджувати тимчасове президентське правління при додержанні суверенітету і територіальної цілісності союзної республіки.
Режим надзвичайного стану, а також президентського правління встановлюється законом;
16) у разі незгоди між Радою Союзу і Радою Національностей Верховної Ради СРСР, які не могли бути усунені в порядку, передбаченому статтею 117 Конституції СРСР, Президент СРСР розглядає спірне питання з метою вироблення прийнятного рішення. Якщо досягти згоди не вдається і виникає реальна загроза порушення нормальної діяльності найвищих органів державної влади й управління СРСР, Президент може внести на З'їзд народних депутатів СРСР пропозицію про обрання Верховної Ради СРСР у новому складі.