Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік
Конституція від 07.10.1977 · Не застосовується на території України з 07.05.2022 на підставі 2215-20 · поточна редакція від 07.05.2022
I. ОСНОВИ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ І ПОЛІТИКИ СРСР
Глава 1. Політична система
ст. 1. Союз Радянських Соціалістичних Республік є соціалістична загальнонародна держава, яка виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих усіх націй і народностей країни
ст. 3. Організація і діяльність Радянської держави будуються відповідно до принципу демократичного централізму: виборності всіх органів державної влади знизу доверху, підзвітності їх народові, обов'язковості рішень вищестоящих органів для нижчестоящих. Демократичний централізм поєднує єдине керівництво з ініціативою і творчою активністю на місцях, з відповідальністю кожного державного органу і службової особи за доручену справу
ст. 4. Радянська держава, всі її органи діють на основі соціалістичної законності, забезпечують охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян
ст. 5. Найважливіші питання державного життя виносяться на всенародне обговорення, а також ставляться на всенародне голосування (референдум)
ст. 6. Комуністична партія Радянського Союзу, інші політичні партії, а також профспілкові, молодіжні, інші громадські організації і масові рухи через своїх представників, обраних до Рад народних депутатів, і в інших формах беруть участь у виробленні політики Радянської держави, в управлінні державними і громадськими справами. ( Стаття 6 в редакції Закону СРСР N 1360-I ( v1360400-90 ) від 14.03.90 )
ст. 7. Усі політичні партії, громадські організації і масові рухи, виконуючи функції, передбачені їхніми програмами та статутами, діють у рамках Конституції і радянських законів
ст. 8. Трудові колективи беруть участь в обговоренні і вирішенні державних і громадських справ, у плануванні виробництва і соціального розвитку, в підготовці і розстановці кадрів, в обговоренні і вирішенні питань управління підприємствами й установами, поліпшення умов праці і побуту, використання коштів, призначених для розвитку виробництва, а також на соціальнокультурні заходи і матеріальне заохочення
ст. 9. Основним напрямом розвитку політичної системи радянського суспільства є дальше розгортання соціалістичної демократії: дедалі ширша участь громадян в управлінні справами держави і суспільства, вдосконалення державного апарату, підвищення активності громадських організацій, посилення народного контролю, зміцнення правової основи державного і суспільного життя, розширення гласності, постійне врахування громадської думки
Глава 2. Економічна система
ст. 10. Економічна система СРСР розвивається на основі власності радянських громадян, колективної і державної власності
ст. 11. Власність громадянина СРСР є його особистим надбанням і використовується для задоволення матеріальних і духовних потреб, самостійного ведення господарської та іншої не забороненої законом діяльності
ст. 12. Колективною власністю є власність орендних підприємств, колективних підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, господарських організацій та інших об'єднань. Колективна власність створюється шляхом перетворення передбаченими законом способами державної власності і добровільного об'єднання майна громадян та організацій. ( Стаття 12 в редакції Закону СРСР N 1360-I ( v1360400-90 ) від 14.03.90 )
ст. 13. Державною власністю є загальносоюзна власність, власність союзних республік, власність автономних республік, автономних областей, автономних округів, країв, областей та інших адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). ( Стаття 13 в редакції Закону СРСР N 1360-I ( v1360400-90 ) від 14.03.90 )
ст. 14. Джерелом зростання суспільного багатства, добробуту народу і кожної радянської людини є вільна від експлуатації праця радянських людей
ст. 15. Найвища мета суспільного виробництва при соціалізмі - найповніше задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб людей
ст. 16. Економіка СРСР становить єдиний народногосподарський комплекс, що охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу і обміну на території країни
ст. 17. В СРСР відповідно до Закону допускаються індивідуальна трудова діяльність у сфері кустарно-ремісничих промислів, сільського господарства, побутового обслуговування населення, а також інші види діяльності, що грунтуються виключно на особистій праці громадян і членів їх сімей. Держава регулює індивідуальну трудову діяльність, забезпечуючи її використання в інтересах суспільства
ст. 18. В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в СРСР здійснюються необхідні заходи для охорони і науково обгрунтованого, раціонального використання землі та її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, для збереження в чистоті повітря і води, забезпечення відтворення природних багатств і поліпшення середовища, яке оточує людину
Глава 3. Соціальний розвиток і культура
ст. 19. Соціальну основу СРСР становить непорушний союз робітників, селян та інтелігенції
ст. 20. Відповідно до комуністичного ідеалу "Вільний розвиток кожного є умова вільного розвитку всіх" держава ставить собі за мету розширення реальних можливостей для застосування громадянами своїх творчих сил, здібностей і обдаровань, для всебічного розвитку особи
ст. 21. Держава дбає про поліпшення умов і охорону праці, її наукову організацію, про скорочення, а надалі і повне витіснення важкої фізичної праці на основі комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів у всіх галузях народного господарства
ст. 22. В СРСР послідовно втілюється в життя програма перетворення сільськогосподарської праці в різновид індустріальної; розширення в сільській місцевості мережі закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування і комунального господарства; перетворення сіл у благоустроєні селища
ст. 23. На основі зростання продуктивності праці держава неухильно здійснює курс на підвищення рівня оплати праці, реальних доходів трудящих
ст. 24. В СРСР діють і розвиваються державні системи охорони здоров'я, соціального забезпечення, торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування і комунального господарства
ст. 25. В СРСР існує і вдосконалюється єдина система народної освіти, яка забезпечує загальноосвітню і професійну підготовку громадян, служить комуністичному вихованню, духовному і фізичному розвиткові молоді, готує її до праці і громадської діяльності
ст. 26. Відповідно до потреб суспільства держава забезпечує планомірний розвиток науки і підготовку наукових кадрів, організує впровадження результатів наукових досліджень у народне господарство та інші сфери життя
ст. 27. Держава дбає про охорону, примноження і широке використання духовних цінностей для морального й естетичного виховання радянських людей, підвищення їх культурного рівня
Глава 4. Зовнішня політика
ст. 28. СРСР неухильно проводить ленінську політику миру, виступає за зміцнення безпеки народів і широке міжнародне співробітництво
ст. 29. Відносини СРСР з іншими державами будуються на основі додержання принципів суверенної рівності; взаємного відмовлення від застосування сили або погрози силою; непорушності кордонів; територіальної цілісності держав; мирного врегулювання спорів; невтручання у внутрішні справи; поважання прав людини і основних свобод; рівноправності і права народів розпоряджатися своєю долею; співробітництва між державами; сумлінного виконання зобов'язань, що випливають із загальновизнаних принципів і норм міжнародного права,
ст. 30. СРСР як складова частина світової системи соціалізму, соціалістичної співдружності розвиває і зміцнює дружбу та співробітництво, товариську взаємодопомогу з країнами соціалізму на основі принципу соціалістичного інтернаціоналізму, бере активну участь в економічній інтеграції і в міжнародному соціалістичному поділі праці
Глава 5. Захист соціалістичної Вітчизни
ст. 31. Захист соціалістичної Вітчизни належить до найважливіших функцій держави і є справою всього народу
ст. 32. Держава гарантує безпеку та обороноздатність країни, оснащує Збройні Сили СРСР усім необхідним
II. ДЕРЖАВА І ОСОБА
Глава 6. Громадянство СРСР. Рівноправність громадян
ст. 33. В СРСР встановлено єдине союзне громадянство. Кожний громадянин союзної республіки є громадянином СРСР
ст. 34. Громадяни СРСР є рівними перед Законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин
ст. 36. Громадяни СРСР різних рас і національностей мають рівні права
ст. 37. Іноземним громадянам і особам без громадянства в СРСР гарантуються передбачені Законом права і свободи, в тому числі право на звернення до суду та інших державних органів для захисту належних їм особистих, майнових, сімейних та інших прав
ст. 38. СРСР надає право притулку іноземцям, яких переслідують за захист інтересів трудящих і справи миру, за участь у революційному і національно-визвольному русі, за прогресивну громадсько-політичну, наукову або іншу творчу діяльність
Глава 7. Основні права, свободи і обов'язки громадян СРСР
ст. 39. Громадяни СРСР мають усю повноту соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, проголошених і гарантованих Конституцією СРСР та радянськими законами. Соціалістичний лад забезпечує розширення прав і свобод, безперервне поліпшення умов життя громадян у міру виконання програм соціально-економічного і культурного розвитку
ст. 40. Громадяни СРСР мають право на працю, - тобто на одержання гарантованої роботи з оплатою праці відповідно до її кількості та якості і не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вибір професії, роду занять і роботи відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти та з урахуванням суспільних потреб
ст. 42. Громадяни СРСР мають право на охорону здоров'я
ст. 43. Громадяни СРСР мають право на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, а також втрати годувальника
ст. 46. Громадяни СРСР мають право на користування досягненнями культури
ст. 47. Громадянам СРСР відповідно до цілей комуністичного будівництва гарантується свобода наукової, технічної і художньої творчості. Вона забезпечується широким розгортанням наукових досліджень, винахідницької та раціоналізаторської діяльності, розвитком літератури і мистецтва. Держава створює необхідні для цього матеріальні умови, подає підтримку добровільним товариствам і творчим спілкам, організує впровадження винаходів і раціоналізаторських пропозицій у народне господарство та інші сфери життя
ст. 48. Громадяни СРСР мають право брати участь в управлінні державними і громадськими справами, в обговоренні і прийнятті законів та рішень загальнодержавного й місцевого значення
ст. 49. Кожний громадянин СРСР має право вносити в державні органи і громадські організації пропозиції про поліпшення їх діяльності, критикувати недоліки в роботі
ст. 50. Відповідно до інтересів народу і з метою зміцнення та розвитку соціалістичного ладу громадянам СРСР гарантуються свободи: слова, друку, зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій
ст. 51. Громадяни СРСР мають право об'єднуватись у політичні партії, громадські організації, брати участь у масових рухах, які сприяють розвиткові політичної активності і самодіяльності, задоволенню їхніх різноманітних інтересів
ст. 52. Громадянам СРСР гарантується свобода совісті, тобто право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи або вести атеїстичну пропаганду. Розпалювання ворожнечі і ненависті у зв'язку з релігійними віруваннями забороняється
ст. 54. Громадянам СРСР гарантується недоторканність особи. Ніхто не може бути арештований інакше як на підставі судового рішення або з санкції прокурора
ст. 55. Громадянам СРСР гарантується недоторканність житла. Ніхто не має права без законної підстави увійти в житло проти волі осіб, які проживають у ньому
ст. 56. Особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень охороняються Законом
ст. 57. Поважання особи, охорона прав і свобод громадян - обов'язок усіх державних органів, громадських організацій і службових осіб
ст. 58. Громадяни СРСР мають право оскаржити дії службових осіб, державних і громадських органів. Скарги повинні бути розглянуті в порядку і в строки, встановлені Законом
ст. 59. Здійснення прав і свобод є невіддільним від виконання громадянином своїх обов'язків
ст. 60. Обов'язок і справа честі кожного здатного до праці громадянина СРСР - сумлінна праця в обраній ним галузі суспільно корисної діяльності, додержання трудової дисципліни. Ухилення від суспільно корисної праці є несумісним з принципами соціалістичного суспільства
ст. 61. Громадянин СРСР зобов'язаний берегти і зміцнювати соціалістичну власність. Обов'язок громадянина СРСР - боротися з розкраданням і марнотратством державного та громадського майна, дбайливо ставитись до народного добра
ст. 62. Громадянин СРСР зобов'язаний оберігати інтереси Радянської держави, сприяти зміцненню її могутності й авторитету
ст. 63. Військова служба в рядах Збройних Сил СРСР - почесний обов'язок радянських громадян
ст. 64. Обов'язок кожного громадянина СРСР - поважати національну гідність інших громадян, зміцнювати дружбу націй і народностей Радянської багатонаціональної держави
ст. 65. Громадянин СРСР зобов'язаний поважати права і законні інтереси інших осіб, бути непримиренним до антигромадських вчинків, всемірно сприяти охороні громадського порядку
ст. 66. Громадяни СРСР зобов'язані піклуватися про виховання дітей, готувати їх до суспільно корисної праці, ростити гідними членами соціалістичного суспільства. Діти зобов'язані піклуватися про батьків і надавати їм допомогу
ст. 67. Громадяни СРСР зобов'язані берегти природу, охороняти її багатства
ст. 68. Турбота про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей - обов'язок громадян СРСР
ст. 69. Інтернаціональний обов'язок громадянина СРСР - сприяти розвиткові дружби і співробітництва з народами інших країн, підтриманню і зміцненню загального миру
III. НАЦІОНАЛЬНО-ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ СРСР
Глава 8. СРСР - союзна держава
ст. 70. Союз Радянських Соціалістичних Республік - єдина союзна багатонаціональна держава, утворена на основі принципу соціалістичного федералізму, в результаті вільного самовизначення націй і добровільного об'єднання рівноправних радянських соціалістичних республік
ст. 71. У Союзі Радянських Соціалістичних Республік об'єднуються:
ст. 72. За кожною союзною республікою зберігається право вільного виходу з СРСР
ст. 73. Віданню Союзу Радянських Соціалістичних Республік в особі його найвищих органів державної влади і управління підлягають:
ст. 74. Закони СРСР мають однакову силу на території всіх союзних республік. В разі розбіжності Закону союзної республіки з загальносоюзним Законом діє Закон СРСР
ст. 75. Територія Союзу Радянських Соціалістичних Республік є єдиною і включає території союзних республік
Глава 9. Союзна Радянська Соціалістична Республіка
ст. 76. Союзна республіка - суверенна радянська соціалістична держава, яка об'єдналася з іншими радянськими республіками в Союз Радянських Соціалістичних Республік
ст. 77. Союзна республіка бере участь у вирішенні питань, віднесених до відання Союзу РСР, на З'їзді народних депутатів СРСР, у Верховній Раді СРСР, Президії Верховної Ради СРСР, Раді Федерації, Кабінеті Міністрів СРСР та інших органах Союзу РСР. ( Частина перша статті 77 із змінами, внесеними згідно із Законом СРСР N 9853-XI ( v9853400-88 ) від 01.12.88, в редакції Закону СРСР N 1360-I ( v1360400-90 ) від 14.03.90, із змінами, внесеними згідно із Законом СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
ст. 78. Територія союзної республіки не може бути змінена без її згоди. Кордони між союзними республіками можуть змінюватися за взаємною угодою відповідних республік, яка підлягає затвердженню Союзом РСР
ст. 79. Союзна республіка визначає свій крайовий, обласний, окружний, районний поділ і вирішує інші питання адміністративнотериторіального устрою
ст. 80. Союзна республіка має право вступати у відносини з іноземними державами, укладати з ними договори і обмінюватися дипломатичними і консульськими представниками, брати участь у діяльності міжнародних організацій
ст. 81. Суверенні права союзних республік охороняються Союзом РСР
Глава 10. Автономна Радянська Соціалістична Республіка
ст. 82. Автономна республіка перебуває у складі союзної республіки
ст. 83. Автономна республіка бере участь у вирішенні питань, віднесених до відання Союзу РСР і союзної республіки, через найвищі органи державної влади і управління відповідно Союзу РСР і союзної республіки
ст. 84. Територія автономної республіки не може бути змінена без її згоди
ст. 85. До Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки входять автономні радянські соціалістичні республіки: Башкирська, Бурятська, Дагестанська, Кабардино-Балкарська, Калмицька, Карельська, Комі, Марійська, Мордовська, Північно-Осетинська, Татарська, Тувинська, Удмуртська, Чечено-Інгушська, Чуваська, Якутська
Глава 11. Автономна область і автономний округ
ст. 86. Автономна область перебуває у складі союзної республіки або краю. Закон про автономну область приймається Верховною Радою союзної республіки за поданням Ради народних депутатів автономної області
ст. 87. До Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки входять автономні області: Адигейська, Горно-Алтайська, Єврейська, Карачаєво-Черкеська, Хакаська
ст. 88. Автономний округ перебуває у складі краю або області. Закон про автономні округи приймається Верховною Радою союзної республіки
IV. РАДИ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ І ПОРЯДОК ЇХ ОБРАННЯ
Глава 12. Система і принципи діяльності Рад народних депутатів
ст. 89. Ради народних депутатів - З'їзд народних депутатів СРСР і Верховна Рада СРСР, З'їзди народних депутатів, Верховні Ради союзних і автономних республік, Ради народних депутатів автономних областей, автономних округів, крайові, обласні та інших адміністративно-територіальних одиниць - становлять єдину систему представницьких органів державної влади. ( Стаття 89 в редакції Закону СРСР N 963-I ( v0963400-89 ) від 20.12.89 )
ст. 90. Строк повноважень Рад народних депутатів - п'ять років
ст. 91. Найважливіші питання загальносоюзного, республіканського і місцевого значення вирішуються на засіданнях З'їздів народних депутатів, сесіях Верховних Рад і місцевих Рад народних депутатів або ставляться ними на референдуми
ст. 92. Ради народних депутатів утворюють органи народного контролю, який поєднує державний контроль з громадським контролем трудящих на підприємствах, в установах і організаціях
ст. 93. Ради народних депутатів безпосередньо і через створювані ними органи керують усіма галузями державного, господарського і соціально-культурного будівництва, приймають рішення, забезпечують їх виконання, здійснюють контроль за проведенням рішень у життя
ст. 94. Діяльність Рад народних депутатів будується на основі колективного, вільного, ділового обговорення і вирішення питань, гласності, регулярної звітності виконавчих і розпорядчих органів, інших створюваних Радами органів перед ними та населенням, широкого залучення громадян до участі в їх роботі
Глава 13. Виборча система
ст. 95. Вибори народних депутатів проводяться по одномандатних або багатомандатних виборчих округах на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні
ст. 96. Вибори народних депутатів від виборчих округів є загальними - право обирати мають громадяни СРСР, які досягли 18 років. ( Частина перша статті 96 в редакції Закону СРСР N 963-I ( v0963400-89 ) від 20.12.89 )
ст. 97. Вибори народних депутатів від виборчих округів є рівними: виборець по кожному виборчому округу має один голос; виборці беруть участь у виборах на рівних засадах
ст. 98. Вибори народних депутатів від виборчих округів є прямими: народні депутати обираються громадянами безпосередньо
ст. 99. Голосування на виборах народних депутатів є таємним: контроль за волевиявленням голосуючих не допускається
ст. 100. Право висування кандидатів у народні депутати по виборчих округах належить трудовим колективам, громадським організаціям, колективам середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, зборам виборців за місцем проживання і військовослужбовців по військових частинах. Органи і організації, які мають право висування кандидатів у народні депутати від громадських організацій, визначаються відповідно законами Союзу РСР, союзних і автономних республік
ст. 101. Підготовка до виборів народних депутатів здійснюється відкрито і гласно
ст. 102. Виборці і громадські організації дають накази своїм депутатам
Глава 14. Народний депутат
ст. 103. Депутати є повноважними представниками народу в Радах народних депутатів
ст. 104. Депутат здійснює свої повноваження, як правило, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю
ст. 105. Депутат має право запиту до відповідних державних органів і службових осіб, які зобов'язані дати відповідь на запит на З'їзді народних депутатів, сесії Верховної Ради, місцевої Ради народних депутатів. ( Частина перша статті 105 в редакції Закону СРСР N 9853-XI ( v9853400-88 ) від 01.12.88 )
ст. 106. Депутатові забезпечуються умови для безперешкодного й ефективного здійснення його прав і обов'язків
ст. 107. Депутат зобов'язаний звітувати про свою роботу, роботу З'їзду народних депутатів, Верховної Ради або місцевої Ради народних депутатів перед виборцями, колективами та громадськими організаціями, які висунули його кандидатом у депутати, або перед громадською організацією, яка його обрала
V. НАЙВИЩІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І УПРАВЛІННЯ СРСР
Глава 15. З'їзд народних депутатів СРСР і Верховна Рада СРСР
ст. 108. Найвищим органом державної влади СРСР є З'їзд народних депутатів СРСР
ст. 109. З'їзд народних депутатів СРСР складається з 2250 депутатів, які обираються в такому порядку:
ст. 110. З'їзд народних депутатів СРСР скликається на перше засідання не пізніше як через два місяці після виборів
ст. 111. Верховна Рада СРСР - постійно діючий законодавчий і контрольний орган державної влади СРСР. ( Частина перша статті 111 в редакції Закону СРСР N 1360-I ( v1360400-90 ) від 14.03.90 )
ст. 112. Верховна Рада СРСР щороку скликається Головою Верховної Ради СРСР на чергові - весняну й осінню - сесії тривалістю, як правило, три - чотири місяці кожна. ( Частина перша статті 112 в редакції Закону СРСР N 1360-I ( v1360400-90 ) від 14.03.90 )
ст. 114. Право законодавчої ініціативи на З'їзді народних депутатів СРСР і у Верховній Раді СРСР належить народним депутатам СРСР, Раді Союзу, Раді Національностей, Голові Верховної Ради СРСР, постійним комісіям палат і комітетам Верховної Ради СРСР, Президентові СРСР, Раді Федерації, Комітетові конституційного нагляду СРСР, союзним і автономним республікам в особі їхніх найвищих органів державної влади, автономним областям, автономним округам, Верховному Суду СРСР, Генеральному прокуророві СРСР, Вищому арбітражному
ст. 115. Проекти законів, внесені на розгляд Верховної Ради СРСР, обговорюються палатами на їх роздільних або спільних засіданнях
ст. 116. Кожна палата Верховної Ради СРСР має право розглядати будь-які питання, віднесені до відання Верховної Ради СРСР
ст. 117. У разі незгоди між Радою Союзу і Радою Національностей питання передається на вирішення погоджувальної комісії, яку утворюють палати на паритетних засадах, після чого вдруге розглядається Радою Союзу і Радою Національностей на спільному засіданні. ( Стаття 117 в редакції Закону СРСР N 1360-I ( v1360400-90 ) від 14.03.90 )
ст. 118. Для організації роботи Верховної Ради СРСР створюється Президія Верховної Ради СРСР на чолі з Головою Верховної Ради СРСР. До складу Президії Верховної Ради СРСР входять: Голова Ради Союзу і Голова Ради Національностей, їхні заступники, голови постійних комісій палат і комітетів Верховної Ради СРСР, інші народні депутати СРСР - по одному з кожної союзної республіки, а також два представники від автономних республік і один - від автономних областей і автономних округів
ст. 119. Голова Верховної Ради СРСР обирається З'їздом народних депутатів СРСР з числа народних депутатів СРСР таємним голосуванням строком на п'ять років і не більш як на два строки підряд. Він може бути в усякий час шляхом таємного голосування відкликаний З'їздом народних депутатів СРСР
ст. 120. Рада Союзу і Рада Національностей обирають з числа членів Верховної Ради СРСР, інших народних депутатів СРСР постійні комісії палат для ведення законопроектної роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, що належать до відання Верховної Ради СРСР, а також для сприяння проведенню в життя законів СРСР та інших рішень, прийнятих З'їздом народних депутатів СРСР і Верховною Радою СРСР, контролю за діяльністю державних органів і організацій
ст. 121. Закони та інші рішення З'їзду народних депутатів СРСР, Верховної Ради СРСР, постанови її палат приймаються, як правило, після попереднього обговорення проектів відповідними постійними комісіями палат або комітетами Верховної Ради СРСР
ст. 122. Народний депутат СРСР має право звернутись із запитом на засіданнях З'їзду народних депутатів СРСР і сесіях Верховної Ради СРСР до Кабінету Міністрів СРСР, керівників інших органів, що їх утворюють або обирають З'їзд народних депутатів СРСР і Верховна Рада СРСР, а до Президента СРСР - на засіданнях З'їзду народних депутатів СРСР. Орган або службова особа, до яких звернуто запит, зобов'язані дати усну чи письмову відповідь на даному засіданні З'їзду або на даній сесії Верховної Ради СРСР не більш як у триден
ст. 123. Народні депутати СРСР мають право звільнятись від виконання службових або виробничих обов'язків на строк, необхідний для провадження депутатської діяльності на З'їзді народних депутатів СРСР, у Верховній Раді СРСР, її палатах, комісіях і комітетах, а також серед населення
ст. 124. Комітет конституційного нагляду СРСР обирається З'їздом народних депутатів СРСР з числа спеціалістів у галузі політики і права у складі Голови, заступника Голови і 25 членів Комітету, в тому числі по одному з кожної союзної республіки
ст. 125. З'їзд народних депутатів СРСР і Верховна Рада СРСР здійснюють контроль за всіма підзвітними їм державними органами. ( Частина перша статті 125 в редакції Закону СРСР N 1360-I ( v1360400-90 ) від 14.03.90 )
ст. 126. Порядок діяльності З'їзду народних депутатів СРСР, Верховної Ради СРСР та їх органів визначається Регламентом З'їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР та іншими законами СРСР, що видаються на основі Конституції СРСР
Глава 15-1. Президент СРСР
ст. 127. Главою Радянської держави - Союзу Радянських Соціалістичних Республік є Президент СРСР
ст. 127-1. Президентом СРСР може бути обраний громадянин СРСР не молодший тридцяти п'яти і не старший шістдесяти п'яти років. Одна і та ж особа не може бути Президентом СРСР більш як два строки
ст. 127-2. При вступі на посаду Президент СРСР складає присягу на засіданні З'їзду народних депутатів СРСР
ст. 127-4. За пропозицією кандидата у Президенти СРСР і разом з ним обирається Віце-президент СРСР. Віце-президент СРСР виконує за дорученням Президента СРСР окремі його повноваження і заміщає Президента СРСР у разі його відсутності і неможливості здійснення ним своїх обов'язків
ст. 127-5. Президент СРСР на основі і на виконання Конституції СРСР і законів СРСР видає укази, які мають обов'язкову силу на всій території країни
ст. 127-6. Президент СРСР користується правом недоторканності і може бути зміщений тільки З'їздом народних депутатів СРСР у разі порушення ним Конституції СРСР і законів СРСР. Таке рішення приймається не менш як двома третинами голосів від загальної кількості депутатів З'їздом народних депутатів СРСР з ініціативи самого З'їзду або Верховної Ради СРСР з урахуванням висновку Комітету конституційного нагляду СРСР
ст. 127-7. Якщо Президент СРСР з тих чи інших причин не може далі виконувати свої обов'язки, до обрання нового Президента СРСР його повноваження переходять до Віце-президента СРСР, а коли це неможливо - до Голови Верховної Ради СРСР. Вибори нового Президента СРСР при цьому повинні бути проведені у тримісячний строк. ( Стаття 127-7 із змінами, внесеними згідно із Законом СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
Глава 15-2. Рада Федерації
ст. 127-8. Президент СРСР очолює Раду Федерації, до складу якої входять Віцепрезидент СРСР, президенти (найвищі державні службові особи) республік. У засіданнях Ради Федерації мають право брати участь найвищі державні службові особи автономних областей та автономних округів з правом ухвального голосу у питаннях, що зачіпають їхні інтереси
ст. 127-9. Член Ради Федерації - найвища державна службова особа республіки, представляючи і захищаючи її суверенітет та законні інтереси, бере участь у вирішенні всіх питань, що вносяться на розгляд Ради Федерації
ст. 127-10. Рішення Ради Федерації приймаються більшістю не менш як у дві третини голосів і оформляються указами Президента СРСР
Глава 16. Кабінет Міністрів СРСР
ст. 128. Кабінет Міністрів СРСР є виконавчо-розпорядчим органом Союзу РСР і підпорядковується Президентові СРСР. ( Стаття 128 в редакції Закону СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
ст. 129. Кабінет Міністрів СРСР складається з Прем'єр-міністра, його заступників та міністрів СРСР
ст. 130. Кабінет Міністрів СРСР несе відповідальність перед Президентом СРСР і Верховною Радою СРСР
ст. 131. Кабінет Міністрів СРСР є правомочним вирішувати питання державного управління, віднесені до відання Союзу РСР, оскільки вони не входять, згідно з Конституцією СРСР, до компетенції З'їзду народних депутатів СРСР, Верховної Ради СРСР і Ради Федерації. ( Стаття 131 із змінами, внесеними згідно із Законами СРСР N 9853-XI ( v9853400-88 ) від 01.12.88, N 1360-I ( v1360400-90 ) від 14.03.90, в редакції Закону СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
ст. 133. Кабінет Міністрів СРСР на основі і на виконання законів СРСР та інших рішень З'їзду народних депутатів СРСР, Верховної Ради СРСР, указів Президента СРСР видає постанови і розпорядження та перевіряє їх виконання. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів СРСР є обов'язковими для виконання на всій території СРСР. ( Стаття 133 в редакції Законів СРСР N 9853-XI ( v9853400-88 ) від 01.12.88, N 1360-I ( v1360400-90 ) від 14.03.90, N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
ст. 134. Рада Міністрів СРСР має право в питаннях, віднесених до відання Союзу РСР, зупиняти виконання постанов і розпоряджень Рад Міністрів союзних республік, а також скасовувати акти міністерств СРСР, державних комітетів СРСР, інших підвідомчих їй органів
ст. 135. Кабінет Міністрів СРСР об'єднує і спрямовує роботу міністерств СРСР та інших підвідомчих йому органів
ст. 136. Компетенція Кабінету Міністрів СРСР, порядок його діяльності, відносини з іншими державними органами, а також перелік міністерств та інших центральних органів державного управління СРСР визначаються законом СРСР. ( Стаття 136 в редакції Закону СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
VI. ОСНОВИ ПОБУДОВИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І УПРАВЛІННЯ В СОЮЗНИХ РЕСПУБЛІКАХ
Глава 17. Найвищі органи державної влади і управління союзної республіки
ст. 137. Найвищими органами державної влади союзних республік є Верховні Ради союзних республік, а в тих союзних республіках, де передбачається створення З'їздів, - З'їзди народних депутатів. ( Стаття 137 в редакції Законів СРСР N 9853-XI ( v9853400-88 ) від 01.12.88, N 963-I ( v0963400-89 ) від 20.12.89 )
ст. 138. Повноваження, структура і порядок діяльності найвищих органів державної влади союзних республік визначаються конституціями і законами союзних республік. ( Стаття 138 в редакції Законів СРСР N 9853-XI ( v9853400-88 ) від 01.12.88, N 963-I ( v0963400-89 ) від 20.12.89 )
ст. 139. Верховна Рада союзної республіки утворює Раду Міністрів союзної республіки - Уряд союзної республіки - найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади союзної республіки
ст. 140. Рада Міністрів союзної республіки видає постанови й розпорядження на основі і на виконання законодавчих актів СРСР і союзної республіки, актів Президента СРСР і Кабінету Міністрів СРСР, організує і перевіряє їх виконання. ( Стаття 140 із змінами, внесеними згідно із Законом СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
ст. 141. Рада Міністрів союзної республіки має право зупиняти виконання постанов і розпоряджень Рад Міністрів автономних республік, скасовувати рішення і розпорядження виконавчих комітетів крайових, обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів, Рад народних депутатів автономних областей, а в союзних республіках, які не мають обласного поділу, - виконавчих комітетів районних і відповідних міських Рад народних депутатів
ст. 142. Рада Міністрів союзної республіки об'єднує і спрямовує роботу союзно-республіканських і республіканських міністерств, державних комітетів союзної республіки, інших підвідомчих їй органів
Глава 18. Найвищі органи державної влади і управління автономної республіки
ст. 143. Найвищими органами державної влади автономних республік є Верховні Ради автономних республік, а в тих автономних республіках, де передбачається створення З'їздів, - З'їзди народних депутатів
ст. 144. Верховна Рада автономної республіки утворює Раду Міністрів автономної республіки - Уряд автономної республіки - найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади автономної республіки
Глава 19. Місцеві органи державної влади і управління
ст. 145. Органами державної влади в автономних областях, автономних округах, краях, областях, районах, містах, районах у містах, селищах, сільських населених пунктах та інших адміністративно-територіальних одиницях, утворюваних відповідно до законів союзних і автономних республік є відповідні Ради народних депутатів
ст. 146. Місцеві Ради народних депутатів вирішують усі питання місцевого значення, виходячи із загальнодержавних інтересів та інтересів громадян, які проживають на території Ради, проводять у життя рішення вищестоящих державних органів, керують діяльністю нижчестоящих Рад народних депутатів, беруть участь в обговоренні питань республіканського й загальносоюзного значення, вносять з цих питань свої пропозиції
ст. 147. У межах своїх повноважень місцеві Ради народних депутатів забезпечують комплексний економічний і соціальний розвиток на їх території; здійснюють контроль за додержанням законодавства розташованими на цій території підприємствами, установами й організаціями вищестоящого підпорядкування; координують і контролюють їх діяльність у галузі землекористування, охорони природи, будівництва, використання трудових ресурсів, виробництва товарів народного споживання, соціально-культурного, побутового та іншого обслугову
ст. 148. Місцеві Ради народних депутатів приймають рішення в межах повноважень, наданих їм законодавством Союзу РСР, союзної та автономної республіки. Рішення місцевих Рад є обов'язковими для виконання всіма розташованими на території Ради підприємствами, установами й організаціями, а також службовими особами і громадянами
ст. 149. Виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад народних депутатів є виконавчі комітети чи інші органи, які ними обираються
ст. 150. Виконавчі і розпорядчі органи місцевих Рад народних депутатів зобов'язані виконувати закони, укази Президента СРСР, інші акти найвищих органів державної влади та управління СРСР і республік, прийняті в межах їхньої компетенції
VII. ПРАВОСУДДЯ І ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД
Глава 20. Суди ( Назва Глави 20 в редакції Закону СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
ст. 151. Правосуддя в СРСР здійснюється тільки судом
ст. 152. Усі суди в СРСР утворюються на засадах виборності суддів і народних засідателів, за винятком суддів військових трибуналів. ( Частина перша статті 152 в редакції Закону СРСР N 1360-I ( v1360400-90 ) від 14.03.90 )
ст. 153. Верховний Суд СРСР є найвищим судовим органом СРСР і здійснює нагляд за судовою діяльністю судів Союзу РСР, а також судів союзних республік у межах, встановлених законом
ст. 154. Розгляд цивільних і кримінальних справ у всіх судах здійснюється колегіально; в суді першої інстанції - з участю народних засідателів. Народні засідателі при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді
ст. 155. Судді і народні засідателі є незалежними і підкоряються тільки законові
ст. 156. Правосуддя в СРСР здійснюється на засадах рівності громадян перед Законом і судом
ст. 157. Розгляд справ у всіх судах є відкритим. Слухання справ у закритому засіданні суду допускається лише у випадках, встановлених Законом, з додержанням при цьому всіх правил судочинства
ст. 158. Обвинуваченому забезпечується право на захист
ст. 159. Судочинство провадиться мовою союзної або автономної республіки, автономної області, автономного округу або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право повного ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача і право виступати в суді рідною мовою
ст. 160. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до Закону
ст. 161. Для подання юридичної допомоги громадянам і організаціям діють колегії адвокатів. У випадках, передбачених законодавством, юридична допомога громадянам подається безплатно
ст. 162. У судочинстві в цивільних і кримінальних справах допускається участь представників громадських організацій і трудових колективів
ст. 163. Вирішення господарських спорів в СРСР здійснюється Вищим арбітражним судом СРСР і створюваними в республіках відповідно до їхніх законів органами для вирішення господарських спорів
Глава 21. Прокуратура
ст. 164. Нагляд за точним і однаковим виконанням законів СРСР усіма міністерствами та іншими органами державного управління, підприємствами, установами, організаціями, місцевими Радами народних депутатів, їхніми виконавчими і розпорядчими органами, політичними партіями, громадськими організаціями та масовими рухами, службовими особами, а також громадянами здійснюють Генеральний прокурор СРСР, прокурори союзних республік і підпорядковані їм прокурори. ( Стаття 164 в редакції Закону СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 2
ст. 165. Генеральний прокурор СРСР є відповідальним перед З'їздом народних депутатів СРСР та Верховною Радою СРСР і їм підзвітним. ( Стаття 165 в редакції Закону СРСР N 9853-XI ( v9853400-88 ) від 01.12.88 )
ст. 166. Прокурори республік призначаються найвищими органами державної влади республік за погодженням з Генеральним прокурором СРСР і є їм підзвітними. У діяльності по нагляду за виконанням законів СРСР прокурори республік підпорядковані також Генеральному прокуророві СРСР. ( Стаття 166 в редакції Закону СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
ст. 167. Строк повноважень Генерального прокурора СРСР - п'ять років. ( Стаття 167 в редакції Закону СРСР N 1861-I ( v1861400-90 ) від 26.12.90 )
ст. 168. Органи прокуратури здійснюють свої повноваження незалежно від будьяких місцевих органів
VIII. ГЕРБ, ПРАПОР, ГІМН І СТОЛИЦЯ СРСР
ст. 169. Державний герб Союзу Радянських Соціалістичних Республік являє собою зображення серпа й молота на фоні земної кулі, у променях сонця і в обрамленні колосся, з написом мовами союзних республік: "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!". У верхній частині герба - п'ятикутна зірка
ст. 170. Державний прапор Союзу Радянських Соціалістичних Республік являє собою червоне прямокутне полотнище з зображенням в його верхньому куті, біля древка, золотих серпа й молота і над ними червоної п'ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Відношення ширини прапора до його довжини - 1:2
ст. 171. Державний гімн Союзу Радянських Соціалістичних Республік затверджується Верховною Радою СРСР. ( Стаття 171 в редакції Закону СРСР N 1360-I ( v1360400-90 ) від 14.03.90 )
ст. 172. Столицею Союзу Радянських Соціалістичних Республік є місто Москва
IX. ДІЯ КОНСТИТУЦІЇ СРСР І ПОРЯДОК ЇЇ ЗМІНИ
ст. 173. Конституція СРСР має найвищу юридичну силу. Всі закони та інші акти державних органів видаються на основі і відповідно до Конституції СРСР
ст. 174. Зміна Конституції СРСР провадиться рішенням З'їзду народних депутатів СРСР, прийнятим більшістю не менш як дві третини від загальної кількості народних депутатів СРСР. ( Стаття 174 в редакції Закону СРСР N 9853-XI ( v9853400-88 ) від 01.12.88 )
Ще 55 текстових згадувань в інших документах (офіційний реєстр).
Ми використовуємо Google Analytics, щоб бачити, якими сторінками користуються.
Без вашої згоди аналітика не запускається і жодних файлів cookie не встановлює.
Докладніше — у політиці конфіденційності.