Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.
Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Втрата чинності постанови Кабінету Міністрів України № 245 тільки 22.11.2022 не робить правомірним її застосування до випадків звільнення сумісника в період з 19.07.2022 до 22.11.2022, оскільки КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022, має вищу юридичну силу та не передбачає такої підстави для розірвання трудового договору.
Правовідносини: застосування підзаконних актів щодо підстав звільнення працівників‑сумісників у перехідний період після змін до КЗпП
абзац четвертий частини першої статті 43-1, який передбачав таку підставу розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, як звільнення сумісника у зв`язку з прийняттям на роботу працівника, який не є сумісником, було виключено; статтю 102-1 КЗпП України викладено в такій редакції: «Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.…