Держави-члени повинні сприяти транскордонним угодам про координацію, щоб уможливити функціонування систем, зазначених у статті 3(1)(a) і, у відповідних випадках, систем, зазначених у статті 3(1)(b), враховуючи існуючі регуляторні процедури і права, а також відповідні міжнародні угоди.