Досвід, незалежність і неупередженість
1. Держави-члени гарантують, що фізичні особи, відповідальні за АВС, мають необхідний досвід та є незалежними і неупередженими, шляхом забезпечення того, щоб такі особи:
(a) володіли необхідними знаннями та навичками у сфері альтернативного або судового вирішення споживчих спорів, а також мали загальне розумінням права;
(b) були призначеними на строк, достатній для забезпечення незалежності їхніх дій, і не могли бути звільнені з посади без поважної причини;
(c) не виконували жодних інструкцій жодної із сторін або їхніх представників;
(d) отримували винагороду, що не пов’язана з результатом процедури;
(e) без невиправданої затримки розкривали суб’єкту АВС будь-які обставини, які можуть вплинути (або які розглядають як такі, що ймовірно вплинуть) на їхню незалежність і неупередженість або призвести до конфлікту інтересів із будь-якою стороною спору, який їм запропоновано вирішити. Зобов’язання розкривати такі обставини є постійним зобов’язанням протягом усієї процедури АВС. Це зобов’язання не застосовують, якщо суб’єкт АВС складається лише з однієї фізичної особи.
2. Держави-члени забезпечують наявність у суб’єктів АВС процедур, які гарантують, що у випадку обставин, зазначених у пункті (e) параграфа 1:
(a) відповідну фізичну особу замінено іншою фізичною особою, якій доручено проведення процедури АВС; або, за відсутності такої, що
(b) відповідна фізична особа утримується від проведення процедури АВС і, якщо це можливо, суб’єкт АВС пропонує сторонам передати спір до іншого суб’єкта АВС, який є компетентним розглядати спір; або, за відсутності такої, що
(c) сторонам розкривають обставини і відповідна фізична особа має змогу продовжувати проводити процедуру АВС, лише якщо сторони не заперечували проти цього після того, як їх повідомили про обставини та право на заперечення.
Цей параграф не обмежує пункт (a) статті 9(2).
Якщо суб’єкт АВС складається лише з однієї фізичної особи, застосовують лише пункти (b) і (c) першого підпараграфа цього параграфа.
3. Якщо держави-члени вирішують дозволити процедури, зазначені в пункті (a) статті 2(2), як процедури АВС відповідно до цієї Директиви, вони забезпечують, щоб на додаток до загальних вимог, визначених у параграфах 1 і 5, такі процедури відповідали наведеним нижче особливим вимогам:
(a) фізичні особи, відповідальні за вирішення спорів, призначаються колегіальним органом або входять до складу колегіального органу, що складається з однакової кількості представників організацій споживачів та представників торговця, призначених за результатами прозорої процедури;
(b) строк повноважень фізичних осіб, відповідальних за вирішення спорів, становить не менше трьох років для забезпечення незалежності їхніх дій;
(c) фізичні особи, відповідальні за вирішення спорів, зобов’язуються не працювати на торговця або професійну організацію чи бізнес-асоціацію, членом яких є торговець, упродовж трьох років після закінчення строку їхніх повноважень у суб’єкті з вирішення спорів;
(d) суб’єкт вирішення спорів не має жодного ієрархічного чи функціонального зв’язку з торговцем, є чітко відокремленим від операційних суб’єктів торговця і має у своєму розпорядженні достатній бюджет, відокремлений від загального бюджету торговця, для виконання своїх завдань.
4. Якщо фізичні особи, відповідальні за АВС, працюють виключно на професійну організацію чи бізнес-асоціацію, членом якої є торговець, або отримують винагороду виключно від такої організації чи асоціації, держави-члени повинні гарантувати, що на додаток до загальних вимог, встановлених у параграфах 1 і 5, вони мають у своєму розпорядженні окремий виділений бюджет, достатній для виконання ними своїх завдань.
Цей параграф не застосовують, якщо відповідні фізичні особи входять до складу колегіального органу, який складається з однакової кількості представників професійної організації чи бізнес-асоціації, в якій вони працюють або отримують винагороду, та організацій споживачів.
5. Держави-члени забезпечують, щоб суб’єкти АВС, в яких фізичні особи, відповідальні за вирішення спорів, входять до складу колегіального органу, передбачали однакову кількість представників інтересів споживачів та представників інтересів торговців у такому органі.
6. Для цілей пункту (a) параграфа 1 держави-члени заохочують суб’єктів АВС проводити навчання для фізичних осіб, відповідальних за АВС. Якщо таке навчання надається, компетентні органи контролюють програми навчання, впроваджені суб’єктами АВС, на основі повідомленої їм відповідно до пункту (g) статті 19(3) інформації.