Доступ до суб’єктів і процедур АВС
1. Держави-члени полегшують доступ споживачів до процедур АВС і забезпечують змогу передачі спорів, що охоплюються цією Директивою і стосуються торговця, який має осідок на їхніх відповідних територіях, для вирішення суб’єктом АВС, що відповідає вимогам, визначеним у цій Директиві.
2. Держави-члени гарантують, що суб’єкти АВС:
(a) забезпечують функціонування вебсайту, який надає сторонам легкий доступ до оновленої інформації про процедуру АВС і дає змогу споживачам подати скаргу та необхідні супровідні документи онлайн;
(b) на запит сторін надають їм інформацію, зазначену в пункті (a), на довговічному носії;
(c) у відповідних випадках дають змогу споживачам подати скаргу офлайн;
(d) забезпечують обмін інформацією між сторонами за допомогою електронних засобів або, якщо застосовується, поштою;
(e) приймають до розгляду як внутрішні, так і транскордонні спори, у тому числі спори, що охоплені Регламентом (ЄС) № 524/2013; та
(f) при вирішенні спорів, охоплених цією Директивою, вживають необхідних заходів для забезпечення того, щоб опрацювання персональних даних здійснювалось із дотриманням правил захисту персональних даних, встановлених у національному законодавстві, що імплементує Директиву 95/46/ЄС у державі-члені, в якій створений суб’єкт АВС.
3. Держави-члени можуть виконати свої зобов’язання, передбачені параграфом 1, шляхом забезпечення існування суб’єкта АВС із залишковою компетенцією, що розглядає спори, вказані в зазначеному параграфі, вирішення яких не входить до компетенції жодного іншого суб’єкта АВС. Держави-члени можуть також виконати зазначене зобов’язання, покладаючись на суб’єкти АВС, створені в іншій державі-члені, або регіональні, транснаціональні чи пан’європейські суб’єкти з вирішення спорів, якщо на торговців із різних держав-членів поширюється компетенція одного й того самого суб’єкта АВС, без обмеження їхньої відповідальності за забезпечення повного охоплення спорів суб’єктами АВС та доступу до суб’єктів АВС.
4. Держави-члени можуть на свій власний розсуд дозволити суб’єктам АВС зберігати та впроваджувати процедурні правила, які дають їм змогу відмовлятися від розгляду конкретного спору на таких підставах:
(a) споживач не намагався зв’язатися з відповідним продавцем, щоб обговорити його скаргу та вирішити питання безпосередньо з продавцем на ранньому етапі;
(b) спір є явно безпідставним або сутяжницьким;
(c) спір розглядається або раніше розглядався іншим суб’єктом АВС або судом;
(d) вартість претензії є нижчою або вищою встановленого вартісного порогу;
(e) споживач не подав скаргу до суб’єкта АВС протягом встановленого строку, який не повинен бути меншим ніж один рік із дати, коли споживач подав скаргу торговцю;
(f) розгляд спору такого типу може серйозно зашкодити ефективній роботі суб’єкта АВС.
Якщо згідно зі своїми процедурними правилами суб’єкт АВС не може розглядати подану скаргу, такий суб’єкт АВС надає обом сторонам обґрунтоване пояснення причин нерозгляду спору протягом трьох тижнів після отримання пакету матеріалів, що стосуються скарги.
Такі процедурні правила не повинні суттєво обмежувати доступ споживачів до процедур АВС, у тому числі у випадках транскордонних спорів.
5. Держави-члени гарантують, що у разі надання дозволу суб’єктам АВС встановлювати заздалегідь визначені вартісні пороги для обмеження доступу до процедур АВС, такі пороги встановлюватимуться на рівні, що не зможе істотно перешкоджати доступу споживачів до розгляду скарг суб’єктам АВС.
6. Якщо згідно з процедурними правилами, зазначеними в параграфі 4, суб’єкт АВС не може розглядати подану до нього скаргу, держава-член не зобов’язана забезпечити можливість споживача подати свою скаргу до іншого суб’єкта АВС.
7. Якщо суб’єкт АВС, що розглядає спори в певному секторі економіки, має компетенцію розглядати спори, пов’язані з торговцем, який працює у цьому секторі, але який не є членом організації чи асоціації, що формує або фінансує суб’єкт АВС, вважається, що держава-член виконала своє зобов’язання, передбачене параграфом 1, також стосовно спорів, що стосуються такого торговця.