Право на відмову
1. Окрім випадків, коли застосовуються передбачені статтею 16 винятки, споживач повинен мати 14-денний період для відмови від дистанційного договору або договору, укладеного поза комерційним приміщенням, без пояснення причини та без будь-яких витрат, крім тих, що передбачені статтею 13(2) та статтею 14.
1a. Держави-члени можуть ухвалити норми, згідно з якими 14-денний період відмови, зазначений у параграфі 1, продовжують до 30 днів для договорів, укладених у контексті неузгоджених візитів торговця до дому споживача або екскурсій, що їх організовують торговці з метою або для цілей просування чи продажу продуктів споживачам, задля захисту законних інтересів споживачів від агресивних або оманливих практик маркетингу чи торгівлі. Такі норми повинні бути пропорційними, недискримінаційними і виправданими з міркувань захисту прав споживачів.
2. Без обмеження статті 10, період відмови, згаданий у параграфі 1 цієї статті, закінчується через 14 днів або, у випадках, коли держави-члени ухвалили норми відповідно до параграфа 1a цієї статті, через 30 днів:
(a) у випадку договорів про надання послуг - після укладення договору;
(b) у випадку договорів купівлі-продажу - з дати, коли споживач або третя сторона, що не є перевізником і вказана споживачем, отримує товар у фізичне володіння або:
(i) у разі кількох товарів, замовлених споживачем в одному замовленні та доставлених окремо - з дати, коли споживач або третя сторона, що не є перевізником і вказана споживачем, отримує останній товар у фізичне володіння;
(ii) у разі доставлення товару, що складається з кількох партій або одиниць - із дати, коли споживач або третя сторона, що не є перевізником і вказана споживачем, отримує останню партію або одиницю у фізичне володіння;
(iii) у разі договорів про регулярне доставлення товарів протягом визначеного періоду часу - з дати, коли споживач або третя особа, що не є перевізником і вказана споживачем, отримує перший товар у фізичне володіння;
(c) у випадку договорів про водо-, газо- або електропостачання, якщо вони не виставлені на продаж в обмеженому обсязі чи встановленій кількості, або договорів про централізоване теплопостачання чи постачання цифрового контенту, який постачають не на матеріальному носії - після укладення договору.
3. Держави-члени не забороняють договірним сторонам виконувати свої договірні зобов’язання протягом періоду відмови. Однак стосовно договорів, укладених поза комерційними приміщеннями, держави-члени можуть зберегти чинні положення національного законодавства, які забороняють торговцю отримувати платіж від споживача протягом визначеного періоду після укладення договору.