Офіційні вимоги до дистанційних договорів
1. У контексті дистанційних договорів торговець повинен надати споживачу інформацію, передбачену статтею 6(1), або зробити таку інформацію доступною для споживача простою та зрозумілою мовою у спосіб, що відповідає засобам дистанційної комунікації, які вони використовують. Якщо таку інформацію надають на довговічному носії, вона повинна бути розбірливою.
2. Якщо дистанційний договір, що укладається за допомогою електронних засобів, передбачає зобов’язання споживача сплатити ціну, торговець повинен чітко та помітно повідомити споживачу інформацію, передбачену пунктами (a), (e), (o) та (p) статті 6(1), безпосередньо перед тим, як споживач розмістить своє замовлення.
Торговець повинен переконатися, що споживач, розміщуючи своє замовлення, чітко підтверджує, що замовлення передбачає зобов’язання сплатити ціну. Якщо розміщення замовлення передбачає активацію кнопки або подібної функції, така кнопка або подібна функція повинна бути розбірливо позначена лише словами «замовити та оплатити» або іншим відповідним однозначним формулюванням, яке вказує на те, що розміщення замовлення передбачає зобов’язання заплатити торговцю. Якщо торговець не дотримується вимог цього підпараграфа, споживач не зобов’язаний виконувати умови договору або замовлення.
3. На торговельних вебсайтах щонайпізніше на початку процесу замовлення повинно бути чітко та розбірливо вказано, чи застосовуються будь-які обмеження щодо доставки та які платіжні засоби приймаються.
4. Якщо договір укладається за допомогою засобу дистанційної комунікації, що має обмежений простір або час для відображення інформації, торговець повинен надати за допомогою такого конкретного засобу або через нього до моменту укладення відповідного договору принаймні переддоговірну інформацію про основні характеристики товарів або послуг, особу торговця, загальну ціну, право на відмову, строк дії договору та, якщо договір є безстроковим, умови розірвання договору, як це зазначено в пунктах (a), (b), (e), (h) та (o) статті 6(1) відповідно, крім типової форми відмови, визначеної в додатку I(B) та згаданої в пункті (h). Інша інформація, зазначена у статті 6(1), включно з типовою формою відмови, повинна бути надана торговцем споживачу належним чином відповідно до параграфа 1 цієї статті.
5. Без обмеження параграфа 4, якщо торговець телефонує споживачеві з метою укладення дистанційного договору, він повинен на початку розмови зі споживачем повідомити про своє найменування та, у відповідних випадках, ідентифікаційні дані особи, від імені якої він здійснює цей дзвінок, а також комерційну мету дзвінка.
6. Якщо дистанційний договір укладається телефоном, держави-члени можуть передбачити обов’язок торговця підтвердити пропозицію споживачеві, зобов’язання якого настають лише після підписання ним пропозиції або надсилання його письмової згоди. Держави-члени також можуть передбачити, що такі підтвердження повинні бути зроблені на довговічному носії.
7. Торговець повинен надати споживачу підтвердження укладення дистанційного договору на довговічному носії протягом розсудливого строку після його укладення, але не пізніше ніж у момент доставлення товару або перед початком надання послуги. Таке підтвердження повинне містити:
(a) усю інформацію, зазначену у статті 6(1), якщо тільки торговець не надав таку інформацію споживачу на довговічному носії до укладення дистанційного договору; та
(b) у відповідних випадках, підтвердження попередньої чіткої згоди та підтвердження споживача згідно з пунктом (m) статті 16.
8. Якщо споживач бажає, щоб надання послуг або постачання води, газу чи електроенергії (якщо вони не виставлені на продаж в обмеженому обсязі чи встановленій кількості) або централізоване теплопостачання розпочалося протягом періоду відмови, передбаченого статтею 9(2), і при цьому договір передбачає зобов’язання споживача сплатити ціну таких послуг, торговець повинен вимагати від споживача надання чіткого запиту та підтвердження того, що після повного виконання договору торговцем споживач більше не матиме права на відмову.
9. Ця стаття не обмежує положення статей 9 та 11 Директиви 2000/31/ЄС щодо укладення електронних договорів та розміщення електронних замовлень.
10. Держави-члени не повинні встановлювати жодних інших формальних вимог до переддоговірної інформації для виконання зобов’язань щодо надання інформації, встановлених у цій Директиві.