Сфера застосування
1. Цю Директиву застосовують згідно з умовами та в обсязі, визначених в її положеннях, до будь-якого договору, укладеного між торговцем і споживачем, за яким споживач сплачує або зобов’язується сплатити ціну. Її застосовують до договорів про водо-, газо-, електропостачання або централізоване теплопостачання, в тому числі публічними постачальниками, тією мірою, якою відповідні товари постачають на договірній основі.
1a. Цю Директиву також застосовують, якщо торговець постачає або зобов’язується постачати цифровий контент, що постачається не на матеріальному носії, або цифрову послугу споживачеві, а споживач надає або зобов’язується надати персональні дані торговцю, крім випадків, коли торговець опрацьовує персональні дані, що їх надає споживач, виключно з метою постачання цифрового контенту, що постачається не на матеріальному носії, або цифрової послуги відповідно до цієї Директиви або з метою виконання торговцем вимог законодавства, виконання яких є обов’язковим для нього, і коли торговець не опрацьовує такі дані для будь-яких інших цілей.
2. Якщо будь-яке положення цієї Директиви суперечить положенню іншого акта Союзу, що регулює конкретні сектори, положення такого іншого акта Союзу має переважну силу і є застосовним до таких конкретних секторів.
3. Цю Директиву не застосовують до договорів:
(a) про надання соціальних послуг, у тому числі соціального житла, догляд за дітьми і підтримку сімей та осіб, які постійно або тимчасово потребують підтримки, в тому числі довгострокового догляду;
(b) про медичне обслуговування згідно з означенням у пункті (a) статті 3 Директиви 2011/24/ЄС, незалежно від того, надають таке обслуговування в закладах охорони здоров’я чи поза ними;
(c) щодо азартних ігор, які передбачають прийняття грошових ставок в азартних іграх, у тому числі лотерей, ігор у казино та ставок;
(d) про надання фінансових послуг;
(e) про створення, придбання або передачу нерухомого майна чи прав на нерухоме майно;
(f) про будівництво нових будівель, істотне переобладнання існуючих будівель і оренду житлових приміщень для цілей проживання;
(g) про пакетні подорожі згідно з означенням у пункті 2 статті 3 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2302 ( - 4).
Статтю 6(7), статтю 8(2) і (6) та статті 19, 21 і 22 цієї Директиви застосовують mutatis mutandis до пакетних подорожей згідно з означенням у пункті 2 статті 3 Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2015/2302 щодо мандрівників, визначених у пункті 6 статті 3 зазначеної Директиви;
(h) на які поширюється дія Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/122/ЄС від 14 січня 2009 року про захист прав споживачів стосовно деяких аспектів договорів про спільне користування (таймшер), довгострокові туристичні продукти, перепродаж та обмін ( - 5);
(i) які згідно з правом держав-членів встановлює публічна посадова особа, яка за законом зобов’язана бути незалежною і неупередженою та повинна гарантувати, шляхом надання вичерпної правової інформації, що споживач укладає договір лише на основі ретельно виваженого правового рішення і розуміє його юридичні наслідки;
(j) про доставлення харчових продуктів, напоїв чи інших товарів, призначених для поточного споживання в домогосподарстві, які часто та регулярно торговець доставляє додому, за місцем проживання чи роботи споживача;
(k) про надання послуг пасажирських перевезень, окрім статті 8(2) та статей 19, 21 і 22;
(l) укладених через торговельні автомати або через автоматизовані комерційні приміщення;
(m) укладених з операторами телекомунікаційного зв’язку через телефонні автомати загального користування з метою їх використання або укладених для користування єдиним телефонним, факсовим або інтернет-з’єднанням, встановленим споживачем;
(n) щодо будь-яких товарів, що їх продають у порядку виконавчого провадження або іншим чином відповідно до закону.
4. Держави-члени можуть ухвалити рішення не застосовувати цю Директиву або не зберігати чи не впроваджувати відповідні національні положення до договорів, укладених поза комерційним приміщенням, згідно з якими платіж споживача не перевищує 50 євро. Держави-члени можуть встановити нижчу вартість у своєму національному законодавстві.
5. Ця Директива не впливає на національне загальне договірне право, як-от норми щодо чинності, формування чи наслідки дії договору, оскільки ця Директива не регулює аспекти загального договірного права.
6. Ця Директива не перешкоджає торговцям пропонувати споживачам договірні умови, які виходять за межі передбаченого цією Директивою захисту.