Зобов’язання споживача в разі відмови
1. Якщо торговець не запропонував забрати товар самостійно, споживач повинен відправити товар назад або особисто передати його торговцю чи особі, уповноваженій торговцем для отримання товару, без невиправданої затримки та в будь-якому разі не пізніше 14 днів із дати, коли він повідомив торговця про своє рішення відмовитися від договору відповідно до статті 11. Строк вважають дотриманим, якщо споживач повертає товар до закінчення 14-денного періоду.
Споживач повинен сплатити лише прямі витрати, пов’язані з поверненням товару, крім випадків, коли торговець погодився їх оплатити або коли торговець не повідомив споживача про те, що споживач повинен їх оплатити.
У контексті договорів, укладених поза комерційними приміщеннями, коли товар доставляють додому споживачеві під час укладення договору, торговець повинен самостійно забрати товар за власний кошт, якщо такий товар, з огляду на його природу, не можна повертати поштою.
2. Споживач повинен нести відповідальність лише за будь-яке зменшення вартості товару в результаті поводження з товаром, відмінним від того, що необхідне для встановлення його характеру, характеристик і функціонування. У будь-якому разі споживач не повинен нести відповідальність за зменшення вартості товару, якщо торговець не повідомив його про право на відмову відповідно до пункту (h) статті 6(1).
2a. У разі відмови від договору споживач повинен утримуватися від використання цифрового контенту чи цифрової послуги та від надання доступу до них третім особам.
3. Якщо споживач реалізує своє право на відмову після того, як зробив запит відповідно до статті 7(3) або статті 8(8), споживач повинен сплатити торговцю суму, пропорційну обсягам послуг, наданих до моменту сповіщення споживачем торговця про реалізацію права на відмову, в порівнянні з повним обсягом за договором. Пропорційну суму, яку споживач повинен сплатити торговцю, розраховують на основі загальної ціни, погодженої в договорі. Якщо загальна ціна є надмірною, пропорційну суму розраховують на основі ринкової вартості наданих послуг.
4. Споживач не повинен сплачувати витрати, пов’язані з:
(a) повним чи частковим наданням послуг або постачанням води, газу чи електроенергії, якщо вони не виставлені на продаж в обмеженому обсязі чи встановленій кількості, або централізованим теплопостачанням протягом періоду відмови, якщо:
(i) торговець не надав інформацію згідно з пунктами (h) або (j) статті 6(1); або
(ii) споживач прямо не вимагав початку надання протягом періоду відмови відповідно до статті 7(3) і статті 8(8); або
(b) повним чи частковим постачанням цифрового контенту, який постачається не на матеріальному носії, якщо:
(i) споживач не надав попередньої прямої згоди на початок надання послуг до закінчення 14-денного або 30-денного періоду, зазначеного у статті 9;
(ii) споживач не підтвердив, що, надаючи згоду, він втрачає право на відмову; або
(iii) торговець не надав підтвердження згідно зі статтею 7(2) або статтею 8(7).
5. Окрім випадків, передбачених статтею 13(2) і цією статтею, споживач не повинен нести жодної відповідальності в результаті реалізації ним права на відмову.