Заявка на офіційний дозвіл
1. Держави-члени повинні вимагати, щоб КАІФи подавали заявку на отримання офіційного дозволу до компетентних органів держави-члена свого місцезнаходження.
2. Держави-члени повинні вимагати, щоб КАІФ, що подає заявку на отримання офіційного дозволу, надавав компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження таку інформацію щодо КАІФу:
(a) інформацію про осіб, які дійсно провадять діяльність КАІФу;
(b) ідентифікаційні дані акціонерів або учасників КАІФу, безпосередніх чи опосередкованих, фізичних або юридичних осіб, що мають кваліфіковані частки, та про розміри таких часток;
(c) програму діяльності з викладенням організаційної структури КАІФу, у тому числі інформацію про те, яким чином КАІФ має намір виконувати свої зобов’язання за главами II, III, IV, і, у застосовних випадках, главами V, VI, VII і VIII;
(d) інформацію про політики і практики винагороди відповідно до статті 13;
(e) інформацію про механізми, розроблені для делегування і субделегування третім особам функцій, як зазначено в статті 20.
3. Держави-члени повинні вимагати, щоб КАІФ, що подає заявку на отримання офіційного дозволу, також надавав компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження таку інформацію про АІФи, якими він має намір управляти:
(a) інформацію про інвестиційні стратегії, в тому числі типи базових фондів, якщо АІФ є фондом фондів, і політику КАІФу щодо використання левериджу, а також профілі ризику й інші характеристики АІФів, якими він управляє чи має намір управляти, в тому числі інформацію про держав-членів або треті країни, в яких засновано такі АІФи чи очікується їх заснування;
(b) інформацію про те, де засновано АІФ-розпорядника, якщо АІФ є АІФ-фідером;
(c) правила чи установчі документи кожного АІФу, яким має намір управляти КАІФ;
(d) інформацію про механізми, розроблені для призначення депозитарію згідно зі статтею 21 для кожного АІФу, яким має намір управляти КАІФ;
(e) будь-яку додаткову інформацію, зазначену в статті 23(1), щодо кожного АІФу, яким управляє або має намір управляти КАІФ.
4. Якщо управлінській компанії надано офіційний дозвіл відповідно до Директиви 2009/65/ЄС (управлінська компанія UCITS) і вона подає заявку на дозвіл як КАІФ за цією Директивою, компетентні органи повинні не вимагати від управлінської компанії UCITS надання інформації чи документів, які управлінська компанія UCITS вже надала під час подання заявки на отримання офіційного дозволу згідно з Директивою 2009/65/ЄС за умови, що така інформація чи документи є досі актуальними.
5. Компетентні органи повинні щоквартально повідомляти ESMA про офіційні дозволи, що надано чи відкликано згідно з цією главою.
ESMA веде центральний публічний реєстр, що містить ідентифікаційні дані кожного КАІФу, якому надано дозвіл за цією Директивою, список АІФів, якими управляють чи/та які реалізовують у Союзі такі КАІФи, і компетентних органів для кожного такого КАІФу. Реєстр повинен бути доступний в електронній формі.
6. Для того, щоб забезпечити узгоджену гармонізацію цієї статті, ESMA може розробити проекти регулятивних технічних стандартів для визначення інформації, яку необхідно надати компетентним органам під час подання заявки на отримання офіційного дозволу КАІФом, у тому числі програми діяльності.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регулятивні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
7. Для того, щоб забезпечити єдині умови для застосування цієї статті, ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб визначити стандартні форми, зразки і процедури для надання інформації, передбаченої в першому підпараграфі параграфу 6.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені в першому підпараграфі, відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.