Умови започаткування діяльності в ролі КАІФу
1. Держави-члени забезпечують, щоб жодні КАІФи не управляли АІФами, якщо вони не отримали офіційного дозволу відповідно до цієї Директиви.
КАІФи, що отримали офіційний дозвіл відповідно до цієї Директиви, повинні виконувати умови для отримання такого офіційного дозволу, встановлені в цій Директиві, за будь-яких обставин.
2. Держави-члени повинні вимагати, щоб жодний зовнішній КАІФ не долучався до видів діяльності, відмінних від тих, що зазначено в додатку I до цієї Директиви, та додаткового управління UCITS, що підлягає дозвільній процедурі за Директивою 2009/65/ЄС.
3. Держави-члени повинні вимагати, щоб жодний АІФ з внутрішнім управлінням не долучався до видів діяльності, відмінних від внутрішнього управління таким АІФом згідно з додатком I.
4. Як відступ від параграфа 2, держави-члени можуть надавати офіційний дозвіл зовнішньому КАІФові на надання таких послуг:
(a) управління портфелями інвестицій, у тому числі тими, що знаходяться у власності пенсійних фондів і установ трудового пенсійного забезпечення згідно зі статтею 19(1) Директиви 2003/41/ЄС, відповідно до повноважень, наданими інвесторами на довірчій основі з урахуванням особливостей кожного клієнта;
(b) непрофільні послуги, що охоплюють:
(i) інвестиційне дорадництво;
(ii) відповідальне зберігання та адміністрування стосовно акцій чи паїв інститутів спільного інвестування;
(iii) отримання і передання замовлень щодо фінансових інструментів;
5. КАІФи не повинні отримувати офіційний дозвіл за цією Директивою на:
(a) надання лише послуг, зазначених у параграфі 4;
(b) надання непрофільних послуг, зазначених у пункті (b) параграфа 4, без дозволу на надання послуг, зазначених у пункті (а) параграфа 4;
(c) провадження тільки тих видів діяльності, що зазначені у пункті 2 додатку I; або
(d) надання послуг, зазначених у пункті 1(а) додатку I, без надання послуг, зазначених у пункті 1(b) додатку I, або навпаки .
6. Статтю 2(2) і статті 12, 13 і 19 Директиви 2004/39/ЄС застосовують щодо надання КАІФами послуг, зазначених у параграфі 4 цієї статті.
7. Держави-члени повинні вимагати, щоб КАІФи надавали компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження інформацію, яку вони вимагають для моніторингу дотримання умов, зазначених у цій Директиві, за будь-яких обставин.
8. Інвестиційні компанії з офіційними дозволами за Директивою 2004/39/ЄС і кредитні установи з офіційними дозволами згідно з Директивою 2006/48/ЄС не зобов’язані отримувати офіційні дозволи за цією Директивою для надання інвестиційних послуг, таких як управління індивідуальним інвестиційним портфелем для АІФів. Проте інвестиційні компанії повинні, безпосередньо чи опосередковано, пропонувати паї чи акції АІФів інвесторам у Союзі чи розміщувати їх у них лише тією мірою, якою паї чи акції можна реалізовувати відповідно до цієї Директиви.