Обумовлення КАІФу
1. Держави-члени забезпечують, щоб кожен АІФ, управління яким здійснюється в межах сфери застосування цієї Директиви, мав єдиний КАІФ, що повинен відповідати за забезпечення дотримання цієї Директиви. КАІФом повинен бути:
(a) зовнішній керуючий, який є юридичною особою, призначеною АІФом чи від імені АІФу, та який через таке призначення відповідає за управління АІФом (зовнішній КАІФ); чи
(b) якщо організаційно-правова форма АІФу дозволяє внутрішнє правління та якщо керівний орган АІФу вирішує не призначати зовнішнього КАІФу, сам АІФ, якому відтак необхідно надати офіційний дозвіл як КАІФові.
2. У випадках, коли зовнішній КАІФ не здатний забезпечити дотримання вимог цієї Директиви, за що відповідальним є АІФ чи інший суб’єкт від його імені, він повинен негайно повідомити компетентні органи держави-члена свого місцезнаходження та, у застосовних випадках, компетентні органи відповідного АІФу з ЄС. Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні вимагати від КАІФу вжити необхідних заходів для виправлення ситуації.
3. Якщо, попри вжиття заходів, згаданих у параграфі 2, вимоги однаково не дотримано і остільки, оскільки це стосується КАІФу з ЄС або АІФу з ЄС, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні вимагати його відставки як КАІФу такого АІФу. У такому разі реалізація АІФу в Союзі повинна бути припинена. Якщо це стосується КАІФу з третьої країни, що управляє АІФом з третьої країни, реалізація такого АІФу в Союзі повинна бути припинена. Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні негайно повідомити компетентні органи держав-членів ведення управління КАІФом.