Відповідальність компетентних органів у державах-членах
1. Пруденційний нагляд за КАІФом є відповідальністю компетентних органів держави-члена місцезнаходження КАІФу незалежно від того, чи КАІФ управляє АІФами та/або реалізує їх в іншій державі-членові, чи ні, без обмеження тих положень цієї Директиви, які покладають відповідальність за нагляд на компетентні органи держави-члена ведення діяльності КАІФу.
2. Нагляд за дотриманням КАІФом статей 12 і 14 є відповідальністю компетентних органів держави-члена ведення діяльності КАІФу, у якій КАІФ управляє АІФами та/або реалізовує їх через філію у такій державі-члені.
3. Компетентні органи держави-члена ведення діяльності КАІФу можуть вимагати від КАІФу, який управляє АІФами або реалізовує їх на її території - через філію або ні, - надавати інформацію, необхідну для нагляду за виконанням КАІФом застосовних правил, за що є відповідальними такі компетентні органи.
Такі вимоги не повинні бути суворішими ніж вимоги, які держава-член ведення діяльності КАІФу висуває щодо КАІФів, для яких вона є державою-членом місцезнаходження, задля моніторингу виконання ними тих самих правил.
4. Якщо компетентні органи держави-члена ведення діяльності КАІФу встановлюють, що КАІФ, який управляє АІФами та/або реалізовує їх на її території - через філію або ні, - порушує одне з правил, за нагляд за виконанням яких вони є відповідальними, такі органи вимагають від відповідного КАІФу припинити таке порушення та повідомляють компетентні органи держави-члена місцезнаходження про таке.
5. Якщо обумовлений КАІФ відмовляється надавати компетентним органам держави-члена ведення його діяльності інформацію, що підпадає під їхню відповідальність, або не вживає заходів, необхідних для припинення порушення, зазначеного у параграфі 4, компетентні органи держави-члена ведення його діяльності повідомляють компетентні органи держави-члена його місцезнаходження про таке. Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу за першої нагоди:
(a) вживають усіх відповідних заходів, щоб забезпечити надання обумовленим КАІФом інформації, запит на яку подали компетентні органи держави-члена ведення його діяльності відповідно до параграфа 3, або припинення ним порушення, згаданого у параграфі 4;
(b) подають запит на отримання необхідної інформації від відповідних наглядових органів у третіх країнах.
Про характер заходів, зазначених у пункті (а), необхідно повідомити компетентні органи держави-члена ведення діяльності КАІФу.
6. Якщо попри заходи, вжиті компетентними органами держави-члена місцезнаходження КАІФу відповідно до параграфа 5, або у зв’язку з тим, що такі заходи виявляються недостатніми або недоступними у відповідній державі-члені, КАІФ і надалі відмовляється від надання інформації, запит на яку подали компетентні органи держави-члена ведення його діяльності відповідно до параграфа 3, або продовжує порушувати правові або регулятивні положення, які передбачено у параграфі 4 та є чинними у державі-члені ведення його діяльності, компетентні органи держави-члена ведення діяльності КАІФу можуть, після повідомлення компетентних органів місцезнаходження КАІФу, вжити належних заходів, у тому числі тих, що викладено у статтях 46 і 48, щоб запобігти подальшим порушенням або застосувати санкції у зв’язку з ними та, мірою необхідності, запобігти ініціюванню КАІФом будь-яких подальших транзакцій у державі-члені ведення його діяльності. Якщо управління АІФами є функцією, виконуваною у державі-членові ведення діяльності КАІФу, держава-член ведення діяльності може вимагати від КАІФу припинити управління такими АІФами.
7. Якщо компетентні органи держави-члена ведення діяльності КАІФу мають чіткі й наочні підстави вважати, що КАІФ порушує обов’язки, що виникають з правил, за нагляд за виконанням яких вони не є відповідальними, вони передають такі висновки компетентним органам держави-члена місцезнаходження КАІФу, які повинні вжити належних заходів, у тому числі, за необхідності, подати запит на отримання додаткової інформації від відповідних наглядових органів у третіх країнах.
8. Якщо попри заходи, вжиті компетентними органами держави-члена місцезнаходження КАІФу, або у зв’язку з тим, що такі заходи виявляються недостатніми, чи з тим, що держава-член місцезнаходження КАІФу не вчиняє дій протягом розумного періоду часу, КАІФ не перестає діяти у спосіб, який явно шкодить інтересам інвесторів відповідного АІФу, фінансовій стабільності або доброчесності ринку у державі-члені ведення діяльності КАІФу, компетентні органи держави-члена ведення діяльності КАІФу можуть після повідомлення компетентних органів місцезнаходження КАІФу вжити всіх належних заходів, необхідних для захисту інвесторів відповідного АІФу, фінансової стабільності і доброчесності ринку у державі-члені ведення діяльності, у тому числі можливості запобігати подальшій реалізації обумовленим КАІФом паїв або акцій відповідного АІФу у державі-члені ведення діяльності.
9. Процедуру, викладену в параграфах 7 і 8, також застосовують у тому разі, коли компетентні органи держави-члена ведення діяльності мають чіткі й наочні підстави заперечувати проти надання КАІФові з третіх країн офіційного дозволу референтною державою-членом.
10. Якщо відповідні компетентні органи не погоджуються з будь-яким із заходів, вжитих компетентними органами відповідно до параграфів 4-9, вони можуть довести це питання до уваги ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього у статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
11. У застосовних випадках, ESMA сприяє проведенню переговорів і укладенню домовленостей про співпрацю, що їх вимагають положення цієї Директиви, між компетентними органами держав-членів і наглядовими органами третіх країн.