Звільнення від застосування
1. Цю Директиву не застосовують до КАІФів, допоки вони управляють одним або більше АІФами, єдиними інвесторами яких є КАІФ чи материнські компанії чи дочірні компанії КАІФу чи інші дочірні компанії таких материнських компаній, за умови, що жоден з таких інвесторів сам не є АІФом.
2. Без обмеження для застосування статті 46, лише параграфи 3 і 4 цієї статті застосовують щодо таких КАІФів:
(a) КАІФів, які, безпосередньо чи опосередковано, через компанію, з якою КАІФ пов’язаний спільним управлінням чи контролем, або через суттєву пряму чи опосередковану участь, управляють портфелями АІФів, що їх сумарна вартість активів під управлінням, у тому числі будь-які активи, набуті шляхом використання левериджу, не перевищує пороговий рівень 100 мільйонів євро; чи
(b) КАІФів, які, безпосередньо чи опосередковано, через компанію, з якою КАІФ пов’язаний спільним управлінням і контролем, або через суттєву пряму чи опосередковану участь, управляють портфелями АІФів, що їх сумарна вартість активів під управлінням не перевищує пороговий рівень 500 мільйонів євро, коли портфелі АІФів складаються з АІФів без левериджу, які не мають прав погашення, період реалізації яких становить 5 років з дати початкового інвестування в кожен АІФ.
3. Держави-члени пересвідчуються, що КАІФи, зазначені в параграфі 2, принаймні:
(a) підлягали реєстрації в компетентних органах держави-члена свого місцезнаходження;
(b) надавали свої ідентифікаційні дані та ідентифікаційні дані АІФів, якими вони управляють, компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження під час реєстрації;
(c) надавали інформацію про інвестиційні стратегії АІФів, якими вони управляють, компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження під час реєстрації;
(d) регулярно надавали компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження інформацію щодо основних інструментів, торгівлю якими вони провадять, та щодо основних потенційних інвестиційних втрат і найважливіших концентрацій АІФів, якими вони управляють, щоб надати можливість компетентним органам здійснювати дієвий моніторинг системного ризику; і
(e) повідомляли компетентні органи держави-члена свого місцезнаходження, якщо вони більше не відповідають умовам, зазначеним у параграфі 2.
Цей параграф і параграф 2 застосовують без обмеження будь-яких суворіших правил, ухвалених державами-членами щодо КАІФів, зазначених у параграфі 2.
Держави-члени вживають необхідних заходів, щоб забезпечити, що, якщо умови, викладені у параграфі 2, більше не виконуються, відповідний КАІФ подавав заявку на отримання офіційного дозволу протягом 30 календарних днів згідно з відповідними процедурами, встановленими в цій Директиві.
4. На КАІФи, зазначені в параграфі 2, не розповсюджуються будь-які з прав, наданих за цією Директивою, допоки вони не оберуть прилучення до рамок цієї Директиви. Якщо КАІФи прилучаться до рамок, цю Директиву застосовують у повному обсязі.
5. Комісія ухвалює імплементаційні акти з метою визначення процедур для КАІФів, які обирають прилучення до рамок цієї Директиви відповідно до параграфа 4. Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, зазначеної в статті 59(2).
6. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти, у яких визначає:
(a) як розраховувати порогові рівні, зазначені у параграфі 2, і поводження з КАІФами, які управляють АІФами, чиї активи під управлінням, у тому числі будь-які активи, набуті шляхом використання левериджу, в один і той самий календарний рік час від часу перевищує відповідний пороговий рівень або знижується за нього;
(b) обов’язок реєструватися та надавати інформацію, щоб мати змогу дієво моніторити системний ризик, як викладено в параграфі 3; і
(c) обов’язок повідомляти компетентні органи, як викладено в параграфі 3.