Обов’язки щодо звітування компетентним органам
1. КАІФ регулярно звітує компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження про основні ринки та інструменти, торгівлю якими він провадить від імені АІФів, якими він управляє.
Він надає інформацію про основні інструменти, торгівлю якими провадить, про ринки, членом яких є чи на яких активно торгує, та про основні потенційні інвестиційні втрати і найважливіші концентрації кожного з АІФів, яким управляє.
2. КАІФ, щодо кожного з АІФів з ЄС, яким управляє, і щодо кожного з АІФів, який він реалізовує в Союзі, надає компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження інформацію про таке:
(a) відсоток активів АІФу, до яких необхідно застосовувати спеціальні механізми, що виникають на підставі їхньої неліквідності;
(b) будь-які нові механізми управління ліквідністю АІФу;
(c) поточний профіль ризику АІФу та системи управління ризиками, які використовує КАІФ для управління ринковими ризиками, ризиками ліквідності, ризиками невиконання контрагентом обов’язків та іншими ризиками, в тому числі операційними ризиками;
(d) інформацію про основні категорії активів, в які інвестував АІФ; та
(e) результати стрес-тестів, виконаних відповідно до пункту (b) статті 15(3) та другого підпараграфа статті 16(1).
3. КАІФ, на запит, надає компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження такі документи:
(a) річний звіт кожного АІФу з ЄС, яким управляє КАІФ, та кожного АІФу, який він реалізовує в Союзі, за кожний фінансовий рік, відповідно до статті 22(1);
(b) на кінець кожного кварталу - детальний список усіх АІФів, якими управляє КАІФ.
4. КАІФ, який управляє АІФами із застосуванням левериджу на суттєвій основі, надає компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження інформацію про загальний рівень левериджу, застосованого кожним АІФом, яким він управляє, розподіл на леверидж, що виникає на підставі позичання грошових коштів чи цінних паперів, та леверидж, закладений у фінансових деривативах, та міру, якою активи АІФу було повторно використано відповідно до домовленостей про застосування левериджу.
Така інформація повинна містити дані, що ідентифікують п’ять найбільших джерел запозичених грошових коштів чи цінних паперів для кожного з АІФів, яким управляє КАІФ, та суми левериджу, отримані від кожного такого джерела для кожного з таких АІФів.
Для КАІФів з третьої країни обов’язки щодо звітування, зазначені в цьому параграфі, обмежено АІФами з ЄС, якими вони управляють, та АІФами з третьої країни, які вони реалізовують в Союзі.
5. Якщо це необхідно для дієвого моніторингу системного ризику, компетентні органи держави-члена місцезнаходження можуть вимагати інформацію, додаткову до тієї, що описана в цій статті, на періодичній або ситуативній основі. Компетентні органи повідомляють ESMA про вимоги щодо додаткової інформації.
За виняткових обставин і якщо це необхідно для забезпечення стабільності та доброчесності фінансової системи, чи ж задля сприяння довготривалому стабільному зростанню ESMA може клопотати у компетентних органів держави-члена місцезнаходження про призначення додаткових вимог щодо звітування.
6. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти, у яких визначає:
(a) коли леверидж вважають таким, що його застосовують на суттєвій основі для цілей параграфу 4; та
(b) обов’язки звітувати та надавати інформацію, передбачені в цій статті.
У таких інструментах повинна бути врахована необхідність уникати покладання на компетентні органи надмірного адміністративного тягаря.
СЕКЦІЯ 1
КАІФи, які управляють АІФами з левериджем