Розрахунок резерву на невиплачені претензії
Резерви на непогашені вимоги
1. Страхування інше, Види страхування, інші ніж страхування життя
a) Резерви розраховуються, як правило, окремо для кожного страхового випадку відповідно до передбачуваної суми майбутніх витрат. Статистичні методи можуть використовуватися, якщо це призведе до створення достатнього резерву з урахуванням характеру ризиків; держави-члени можуть, проте, ставити умовою використання таких методів одержання попереднього дозволу.
(a) Резерв у цілому розраховується окремо для кожного випадку на підставі витрат, виникнення яких все ще очікується. Можна використовувати статистичні методи, якщо в результаті їх використання буде створено належний резерв із урахуванням характеру ризиків; проте держави-члени можуть застосовувати такі методи за умови попереднього схвалення.
b) Цей резерв повинен також враховувати претензії, що виникли, але не були заявлені на момент складання балансу; його обсяги розраховують, беручи до уваги попередній досвід щодо кількості і обсягів заявлених після складання балансу претензій.
(b) Цей резерв також передбачає претензії, отримані, але не повідомлені до дати балансу; його розмір визначатиметься з урахуванням минулого досвіду стосовно кількості та розміру претензій, повідомлених після дати балансу.
c) При розрахунку резерву враховуються витрати на врегулювання претензій, незалежно від їхнього походження.
(c) Витрати на врегулювання вимог повинні бути включені у розрахунок резерву, незалежно від їх походження.
d) Суми, що підлягають відшкодуванню, які виникають внаслідок набуття прав власників полісів стосовно третіх осіб (суброгація) чи одержання в законне володіння застрахованого майна (порятунок), віднімаються від суми резерву на невиплачені претензії і оцінюються на основі розсудливості. Якщо ці суми є значними, вони вказуються в примітках до розрахунків.
(d) Суми, що підлягають відшкодуванню, які виникають з придбання прав власників полісів стосовно третіх осіб (суброгація) або із законного права власності на застраховане майно (відшкодування за рахунок порятунку майна), вираховуються із резерву на непогашені вимоги; вони повинні оцінюватися зважено. Якщо такі суми є значними, вони повинні бути відображені у примітках до звітності.
e) На порушення пункту d) держави-члени можуть вимагати чи дозволяти занесення до активів сум, що підлягають відшкодуванню.
(e) Як відступ від підпараграфа (d), держави-члени можуть вимагати або дозволити відображення сум, що підлягають відшкодуванню, як активів.
f) У випадках, коли виплати за якоюсь претензією повинні сплачуватися у формі аннуїтету, сума, що відкладається для цієї мети, розраховується відповідно до загальновизнаних актуарних методик.
(i) Якщо виплати, що випливають із претензії, повинні бути сплачені у формі ануїтетних виплат, суми, які повинні бути виділені з цією метою, розраховуються за допомогою визнаних актуарних методів.
g) Неявна знижка чи відрахування, які виникають в результаті зазначення фактичної вартості в резерві щодо невиплаченої претензії, яка, як очікується, має бути оплачена пізніше за вищою сумою, так і здійснені яким-небудь іншим чином, забороняються.
(g) Неявні знижки або вирахування, незалежно від того, чи вони виникають з розміщення поточної вартості в резерві на непогашену вимогу, врегулювання якої очікується пізніше за вищою ціною або в інший спосіб, забороняються.
Держави-члени можуть дозволяти явні знижки чи відрахування для обліку доходів від інвестицій. Такі знижки чи відрахування не допускають окрім випадків, коли: i) середній очікуваний термін врегулювання претензій щонайменше на чотири роки перевищує термін складання звітності; ii) знижка чи відрахування здійснюються на загальновизнаній розсудливій основі, причому компетентний орган повинен бути заздалегідь поінформований про будь-яку зміну методики; iii) при розрахунку загальних витрат на врегулювання претензій компанія враховує всі фактори, що можуть спричинити збільшення цих витрат; iv) компанія має достатньо даних для розробки надійної моделі розрахункового курсу для врегулювання претензій; v) відсоткова ставка, використовувана для розрахунку фактичної вартості, не перевищує розсудливої оцінки прибутковості активів, інвестованих в якості резерву на несплачені претензії протягом терміну, необхідного для оплати цих претензій. Крім того, вона не може перевищувати найменшу з наступних величин: - інвестиційний дохід від таких активів за п'ять останніх років, - інвестиційний дохід від таких активів за рік, що передував складанню балансу.
Держави-члени можуть дозволити явні знижки або вирахування з урахуванням інвестиційного доходу. Жодні такі знижки або вирахування не дозволяються, за винятком випадків, коли:
В разі здійснення компанією знижки чи відрахування, вона повинна вказати в примітках до розрахунків загальну суму резервів до знижки чи відрахування, категорії претензій, щодо яких здійснюється знижка чи відрахування, а також, для кожної категорії претензій, використовувані методи і, зокрема, ставки, використовувані для оцінок, зазначених у пунктах iii) і v) попередньої частини, а також критерії, що використовуються для оцінки періоду, що закінчується до врегулювання претензій.
(i) очікувана дата повного врегулювання для врегулювання претензій становить принаймні чотири роки після звітної дати;
2. Страхування життя.
(ii) знижка або вирахування здійснюється на визнаній пруденційній основі; компетентному органу необхідно надати попереднє повідомлення про будь-яку зміну методу;
a) Обсяг резерву на претензії дорівнює сумам, що підлягають виплаті бенефіціарам, плюс витрати на врегулювання претензій. Він включає резерв на претензії, що мали місце, але не були заявлені.
(iii) при розрахуванні загальної вартості врегулювання претензій, компанія враховує всі фактори, які могли призвести до збільшення такої вартості;
b) Держави-члени можуть вимагати занесення сум, зазначених у пункті a), в статті 32 пасивів.
(iv) компанія має у своєму розпорядженні достатні дані для створення надійної моделі ставки для врегулювання претензій;
(v) відсоткова ставка, що використовується для розрахунку поточної вартості, не перевищує пруденційну оцінку інвестиційного доходу від активів, інвестованих в якості резерву на виплати за претензіями упродовж періоду, необхідного для оплати таких претензій. Крім того, вона не повинна перевищувати будь-що із зазначеного нижче:
- інвестиційний дохід від таких активів за попередні п’ять років,
- інвестиційний дохід від таких активів упродовж року, що передує даті балансу.
При наданні знижки або здійсненні вирахувань, компанія повинна, у примітках до своєї звітності, відобразити загальну суму резервів до знижки або вирахування, категорії претензій, для яких надано знижку або з яких здійснено вирахування, та, для кожної категорії претензій, використані методи, зокрема, використані ставки для оцінок, зазначених у попередньому підпараграфі, пунктах (ііі) та (v), і критерії, прийняті для визначення періоду, що мине до врегулювання претензій.
2. Страхування життя
(a) Сума резерву на виплати за претензіями повинна дорівнювати сумам, що підлягають сплаті бенефіціарам, плюс витрати на врегулювання претензій. Вона повинна включати резерв на виплати за отриманими, але не повідомленими претензіями.
(b) Держави-члени можуть вимагати відображення у позиції зобов’язань С (2) сум, зазначених в (a).