Резерви на непогашені вимоги
1. Види страхування, інші ніж страхування життя
(a) Резерв у цілому розраховується окремо для кожного випадку на підставі витрат, виникнення яких все ще очікується. Можна використовувати статистичні методи, якщо в результаті їх використання буде створено належний резерв із урахуванням характеру ризиків; проте держави-члени можуть застосовувати такі методи за умови попереднього схвалення.
(b) Цей резерв також передбачає претензії, отримані, але не повідомлені до дати балансу; його розмір визначатиметься з урахуванням минулого досвіду стосовно кількості та розміру претензій, повідомлених після дати балансу.
(c) Витрати на врегулювання вимог повинні бути включені у розрахунок резерву, незалежно від їх походження.
(d) Суми, що підлягають відшкодуванню, які виникають з придбання прав власників полісів стосовно третіх осіб (суброгація) або із законного права власності на застраховане майно (відшкодування за рахунок порятунку майна), вираховуються із резерву на непогашені вимоги; вони повинні оцінюватися зважено. Якщо такі суми є значними, вони повинні бути відображені у примітках до звітності.
(e) Як відступ від підпараграфа (d), держави-члени можуть вимагати або дозволити відображення сум, що підлягають відшкодуванню, як активів.
(i) Якщо виплати, що випливають із претензії, повинні бути сплачені у формі ануїтетних виплат, суми, які повинні бути виділені з цією метою, розраховуються за допомогою визнаних актуарних методів.
(g) Неявні знижки або вирахування, незалежно від того, чи вони виникають з розміщення поточної вартості в резерві на непогашену вимогу, врегулювання якої очікується пізніше за вищою ціною або в інший спосіб, забороняються.
Держави-члени можуть дозволити явні знижки або вирахування з урахуванням інвестиційного доходу. Жодні такі знижки або вирахування не дозволяються, за винятком випадків, коли:
(i) очікувана дата повного врегулювання для врегулювання претензій становить принаймні чотири роки після звітної дати;
(ii) знижка або вирахування здійснюється на визнаній пруденційній основі; компетентному органу необхідно надати попереднє повідомлення про будь-яку зміну методу;
(iii) при розрахуванні загальної вартості врегулювання претензій, компанія враховує всі фактори, які могли призвести до збільшення такої вартості;
(iv) компанія має у своєму розпорядженні достатні дані для створення надійної моделі ставки для врегулювання претензій;
(v) відсоткова ставка, що використовується для розрахунку поточної вартості, не перевищує пруденційну оцінку інвестиційного доходу від активів, інвестованих в якості резерву на виплати за претензіями упродовж періоду, необхідного для оплати таких претензій. Крім того, вона не повинна перевищувати будь-що із зазначеного нижче:
- інвестиційний дохід від таких активів за попередні п’ять років,
- інвестиційний дохід від таких активів упродовж року, що передує даті балансу.
При наданні знижки або здійсненні вирахувань, компанія повинна, у примітках до своєї звітності, відобразити загальну суму резервів до знижки або вирахування, категорії претензій, для яких надано знижку або з яких здійснено вирахування, та, для кожної категорії претензій, використані методи, зокрема, використані ставки для оцінок, зазначених у попередньому підпараграфі, пунктах (ііі) та (v), і критерії, прийняті для визначення періоду, що мине до врегулювання претензій.
2. Страхування життя
(a) Сума резерву на виплати за претензіями повинна дорівнювати сумам, що підлягають сплаті бенефіціарам, плюс витрати на врегулювання претензій. Вона повинна включати резерв на виплати за отриманими, але не повідомленими претензіями.
(b) Держави-члени можуть вимагати відображення у позиції зобов’язань С (2) сум, зазначених в (a).