1. Паралельно із пропозиціями щодо ділянок, які можуть бути визначені як спеціальні природоохоронні території, у яких представлені пріоритетні типи природних оселищ та/або пріоритетні види, держави-члени повинні, у відповідних випадках, надсилати Комісії оцінки щодо спільного фінансування Співтовариства, яке, на їхню думку, було б їм необхідним для виконання їхніх обов’язків відповідно до статті 6 (1).
2. За погодженням із кожною відповідною державою-членом, Комісія повинна визначити щодо ділянок, які мають значення для Співтовариства та щодо яких необхідне спільне фінансування, ті заходи, які є суттєвими для збереження або відновлення сприятливого природоохоронного стану пріоритетних типів природних оселищ та пріоритетних видів на таких ділянках, а також загальні витрати, передбачені такими заходами.
3. Комісія, за погодженням із відповідними державами-членами, повинна оцінювати фінансування, зокрема спільне фінансування, необхідне для впровадження заходів, зазначених у параграфі 2, з урахуванням, серед іншого, концентрації на території держави-члена пріоритетних типів природних оселищ та/або пріоритетних видів та відносних тягарів, передбачених необхідними заходами.
4. За результатами оцінювання, зазначеного в параграфах 2 та 3, Комісія повинна ухвалити, з урахуванням наявних джерел фінансування згідно з відповідними інструментами Співтовариства та відповідно до процедури, визначеної в статті 21, рамку заходів із визначеною черговістю, включно зі спільним фінансуванням, яких необхідно вживати після визначення ділянки відповідно до статті 4 (4).
5. Заходи, які не були включені до рамки заходів через брак необхідних ресурсів, а також заходи, які були включені до зазначеної вище рамки заходів, але не отримали достатнього спільного фінансування або були спільно профінансовані лише частково, необхідно розглянути повторно відповідно до процедури, визначеної в статті 21, в контексті щодворічного перегляду рамки заходів; під час очікування на такий перегляд держави-члени можуть відкладати такі заходи. Такий перегляд повинен здійснюватися у відповідних випадках, із урахуванням нової ситуації з відповідною ділянкою.
6. На територіях, де заходи, залежні від спільного фінансування, були відкладені, держави-члени повинні утримуватися від вжиття будь-яких заходів, які можуть призвести до погіршення стану таких територій.