1. На підставі критеріїв, визначених у додатку III (Етап 1) та відповідної наукової інформації, кожна держава-член повинна висунути пропозицію щодо переліку ділянок із зазначенням типів природних оселищ, перелічених у додатку I, та видів, перелічених у додатку II, які є аборигенними для цієї ділянки. Стосовно тварин з великим природним ареалом такі ділянки повинні відповідати місцям у межах природного ареалу таких видів, яким характерні фізичні або біологічні чинники, необхідні для життя та розмноження таких видів. Стосовно водних видів з великим природним ареалом пропозицію щодо таких ділянок необхідно висувати лише у разі наявності чітко визначеної території, де діють фізичні та біологічні чинники, необхідні для життя та розмноження таких видів. У відповідних випадках держави-члени повинні пропонувати внесення змін до такого переліку на підставі результатів нагляду, згаданого в статті 11.
Такий перелік необхідно передати Комісії упродовж трьох років після нотифікації цієї Директиви разом із інформацією щодо кожної ділянки. До такої інформації належить мапа ділянки, її назва, розташування, межі, а також дані, отримані внаслідок застосування критеріїв, зазначених у додатку III (Етап 1), надані у форматі, встановленому Комісією відповідно до процедури, встановленої в статті 21.
2. На підставі критеріїв, встановлених у додатку III (Етап 2) та у межах як кожного з дев’яти біогеографічних регіонів, зазначених у статті 1 (c) (iii), так і всієї території, зазначеної у статті 2 (1), Комісія повинна встановити, за погодженням із кожною державою-членом, проект переліку ділянок, які мають значення для Співтовариства, на основі переліків, наданих державами-членами, у якому визначатимуться ті, у яких представлений один або більш ніж один пріоритетний тип природних оселищ або пріоритетний вид.
Держави-члени, чиї ділянки, у яких представлений один або більш ніж один пріоритетний тип природного оселища та пріоритетний вид, становлять понад 5% національної території, можуть, за погодженням із Комісією, подати запит щодо гнучкішого застосування критеріїв, перелік яких подано в додатку ІII (Етап 2), до обрання ділянок, що мають значення для Співтовариства, на їхній території.
Перелік ділянок, обраних як такі, що мають значення для Співтовариства, із визначенням тих, у яких представлений один або більш ніж один пріоритетний тип природних оселищ або пріоритетний вид, затверджує Комісія відповідно до процедури, встановленої у статті 21.
3. Перелік, зазначений у параграфі 2, необхідно створити упродовж шести років після нотифікації цієї Директиви.
4. Після затвердження ділянки, що має значення для Співтовариства, відповідно до процедури, встановленої у параграфі 2, відповідні держави-члени повинні якомога швидше, але не пізніше, ніж упродовж шести років, визначити таку ділянку як спеціальну природоохоронну територію та встановити пріоритети з огляду на важливість таких ділянок для збереження та відновлення сприятливого природоохоронного стану типів природних оселищ, перелік яких подано у додатку І або видів, перелік яких подано у додатку II та для узгодженості мережі Natura 2000, а також з огляду на загрози деградації або знищення, на які наражаються такі ділянки.
5. Як тільки ділянку включають до переліку, зазначеного у третьому підпараграфі параграфа 2, на неї поширюються положення статті 6 (2), (3) та (4).