При застосуванні положень цієї Директиви держави-члени повинні:
(a) вивчати доцільність реінтродукції видів, перелічених у додатку IV, які є характерними для їхньої території, у випадках, коли це може сприяти їх охороні, за умови, що результати дослідження, у ході якого також враховувався досвід в інших державах-членах та інших місцях, свідчать, що така реінтродукція ефективно сприяє відновленню сприятливого природоохоронного стану, а також за умови, що така реінтродукція відбудеться лише після проведення належних консультацій із заінтересованою громадськістю;
(b) забезпечувати регулювання зумисної інтродукції в дику природу будь-яких видів, які не є аборигенними для їхніх територій, у такий спосіб, що не створюватиме небезпеки для природних оселищ у межах їх природних ареалів або для дикої місцевої фауни і флори та, якщо вони вважають за необхідне, забороняти таку інтродукцію. Результати здійсненого оцінювання необхідно передавати комітету з інформативною метою;
(c) сприяти освітній діяльності та інформуванню загалу про необхідність охороняти види дикої фауни та флори та охороняти їхні оселища та природні оселища.