Держави-члени повинні докладати зусиль, у випадках, коли вони вважають це за необхідне, у їхніх політиках планування та розвитку землекористування, зокрема з метою вдосконалення екологічної узгодженості мережі Natura 2000 заохочувати управління рисами ландшафту, що мають істотне значення для дикої флори та фауни.
Під такими рисами ландшафту слід розуміти ті, що за рахунок своєї лінійної та неперервної структури (як-от річки та їх береги або традиційні системи позначення меж полів) або за рахунок своєї функції як опорних пунктів (як-от стави або невеликі ліси) є суттєвими для міграції, розповсюдження та генетичного обміну диких видів.