Звітування про великі ризики
1. Ризик, що несе кредитна установа стосовно клієнта або групи пов'язаних між собою клієнтів вважається великим, якщо його розмір дорівнює або перевищує 10% регулятивного капіталу.
2. Кредитна установа повинна доводити до відома компетентним органам про кожний ризик, який підпадає під визначення, наведене в пункті 1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб таке звітування здійснювалось на власний вибір одним з двох нижченаведених методів:
- звітування про всі великі ризики принаймні раз на рік водночас із звітуванням протягом року про всі нові великі ризики та про наступне збільшення суми великого ризику щонайменше на 20% по відношенню до попереднього повідомлення,
- звітування про всі великі ризики принаймні чотири рази на рік.
3. Про ризики, що звільняються відповідно до статті 4(7) (a), (b), (c), (d), (f), (g) та (h) немає необхідності доповідати, як це передбачено пунктом 2. Періодичність звітування, передбачена другим абзацом пункту 2, може бути зменшена до двох разів на рік стосовно ризиків, зазначених в статті 4(7) (e), (i) - (s), (8), (9) та (10).
4. Компетентні органи повинні вимагати, щоб кожна кредитна установа мала надійні адміністративні та звітні процедури, а також відповідний механізм внутрішнього контролю з метою виявлення та фіксації всіх великих ризиків та частих змін до них, як це визначено та вимагається цією Директивою, та моніторингу таких ризиків в світлі власної політики кожної кредитної установи.
У випадках, коли кредитна установа застосовує пункт 3, вона, протягом принаймні одного року після настання події, що спричинила звільнення, веде записи про підстави, для того, щоб компетентні органи мали можливість визначити обгрунтованість цього.