Оподаткування приросту капіталу при виведенні активів
1. Платник податків підлягає оподаткуванню податком на суму, що дорівнює ринковій вартості переміщених активів на момент їх виведення мінус їх вартість, визначена для цілей оподаткування, в будь-якому з таких випадків:
(a) платник податків переміщує активи зі свого головного офісу до свого постійного представництва в іншій державі-члені або третій країні, а держава-член, у якій зареєстрований головний офіс, більше не має права оподатковувати переміщені активи внаслідок такого переміщення;
(b) платник податків переміщує активи зі свого постійного представництва у державі-члені до свого головного офісу або іншого постійного представництва в іншій державі-члені або третій країні, а держава-член, у якій зареєстроване постійне представництво, більше не має права оподатковувати переміщені активи внаслідок такого переміщення;
(c) платник податків переміщує своє податкове резиденство до іншої держави-члена або третьої країни, за винятком тих активів, які залишаються дієво пов’язаними з постійним представництвом у першій державі-члені;
(d) платник податків переміщує бізнес, що здійснюється його постійним представництвом, з однієї держави-члена до іншої держави-члена або до третьої країни, а держава-член, у якій зареєстроване постійне представництво, більше не має права оподатковувати переміщені активи внаслідок такого переміщення.
2. Платнику податків надається право відтермінувати сплату податку на приріст капіталу при виведенні активів, зазначеного у параграфі 1, шляхом виплати такого податку в розстрочку протягом п'яти років у будь-якому з таких випадків:
(a) платник податків переміщує активи зі свого головного офісу до свого постійного представництва в іншій державі-члені або третій країні, яка є стороною Угоди про Європейський економічний простір (Угода про ЄЕП);
(b) платник податків переміщує активи зі свого постійного представництва у державі-члені до свого головного офісу або іншого постійного представництва в іншій державі-члені або третій країні, яка є стороною Угоди про ЄЕП;
(c) платник податків переміщує своє податкове резиденство до іншої держави-члена або третьої країни, яка є стороною Угоди про ЄЕП;
(d) платник податків переміщує бізнес, що здійснюється його постійним представництвом, до іншої держави-члена або третьої країни, яка є стороною Угоди про ЄЕП.
Цей параграф застосовується до третіх країн, які є сторонами Угоди про ЄЕП, якщо вони уклали угоду з державою-членом платника податків або з Союзом про взаємну допомогу в задоволенні претензій, пов’язаних з оподаткуванням, рівноцінну взаємній допомозі, передбаченій Директивою Ради 2010/24/ЄС ( - 14).
3. Якщо платник податків відтерміновує оплату відповідно до параграфа 2, можуть нараховуватися відсотки згідно з законодавством держави-члена платника податків або постійного представництва, залежно від випадку.
Якщо є обґрунтований і фактичний ризик несплати відстроченого податку, від платників податків також можуть вимагати надати гарантію як умову відтермінування платежу відповідно до параграфа 2.
Другий підпараграф не застосовується, якщо законодавство держави-члена платника податків або постійного представництва передбачає можливість сплати податкової заборгованості через іншого платника податків, який є членом тієї самої групи та резидентом для податкових цілей такої держави-члена.
4. У випадку застосування параграфа 2 відстрочка платежу повинна бути негайно припинена і податкова заборгованість повинна бути стягнута в таких випадках:
(a) переміщені активи або бізнес постійного представництва платника податків продаються або ними розпоряджаються іншим чином;
(b) переміщені активи згодом переводять до третьої країни;
(c) податкове резиденство платника податків або бізнес, що здійснюється його постійним представництвом, згодом переводять до третьої країни;
(d) банкрутство або ліквідація платника податків;
(e) платник податків не виконує свої зобов’язання з виплат у розстрочку і не виправляє своє становище в розумний строк, який не повинен перевищувати 12 місяців.
Пункти (b) та (c) не застосовують до третіх країн, які є сторонами Угоди про ЄЕП, якщо вони уклали угоду з державою-членом платника податків або з Союзом про взаємну допомогу в задоволенні претензій, пов’язаних з оподаткуванням, рівноцінну взаємній допомозі, передбаченій Директивою 2010/24/ЄС.
5. Якщо переміщення активів, податкового резиденства або бізнесу постійного представництва здійснюється до іншої держави-члена, така держава-член приймає вартість, встановлену державою-членом платника податків або постійного представництва як вихідну вартість активів для цілей оподаткування, за винятком випадків, коли така визначена вартість не відображає ринкову вартість.
6. Для цілей параграфів 1-5 «ринкова вартість» означає суму, на яку можна обміняти актив або за якою взаємні зобов’язання можуть бути врегульовані між бажаючими непов’язаними покупцями і продавцями шляхом прямої транзакції .
7. Якщо активи визначені як такі, що упродовж 12 місяців повертаються до держави-члена, з якої їх перемістили, ця стаття не застосовується до переміщення активів, пов’язаних з фінансуванням цінних паперів, активів, розміщених у заставу, або до випадків, коли переміщення активів відбувається для виконання пруденційних вимог до капіталу або для управління ліквідністю.