Оподаткування приросту капіталу при виведенні активів
1. Платник податків підлягає оподаткуванню податком на суму, що дорівнює ринковій вартості переміщених активів на момент їх виведення мінус їх вартість для цілей оподаткування, в будь-якому з таких випадків:
(a) платник податків переміщує активи зі свого головного офісу до свого постійного представництва в іншій державі-члені або третій країні, а держава-член головного офісу більше не має права оподатковувати переміщені активи внаслідок такого переміщення;
(b) платник податків переміщує активи зі свого постійного представництва у державі-члені до свого головного офісу або іншого постійного представництва в іншій державі-члені або третій країні, а держава-член постійного представництва більше не має права оподатковувати переміщені активи внаслідок такого переміщення;
(c) платник податків переміщує своє податкове резиденство до іншої держави-члена або третьої країни, за винятком тих активів, які залишаються фактично пов’язаними з постійним представництвом у першій державі-члені;
(d) платник податків переміщує господарську діяльність, що здійснюється його постійним представництвом, з однієї держави-члена до іншої держави-члена або до третьої країни, якщо держава-член постійного представництва більше не має права оподатковувати переміщені активи внаслідок такого переміщення.
2. Платнику податків надається право відтермінувати сплату податку на приріст капіталу при виведенні активів, зазначеного у параграфі 1, шляхом виплати частинами протягом п’яти років у будь-якому з таких випадків:
(a) платник податків переміщує активи зі свого головного офісу до свого постійного представництва в іншій державі-члені або третій країні, яка є стороною Угоди про Європейський економічний простір (Угода про ЄЕП);
(b) платник податків переміщує активи зі свого постійного представництва у державі-члені до свого головного офісу або іншого постійного представництва в іншій державі-члені або третій країні, яка є стороною Угоди про ЄЕП;
(c) платник податків переміщує своє податкове резиденство до іншої держави-члена або третьої країни, яка є стороною Угоди про ЄЕП;
(d) платник податків переміщує господарську діяльність, що здійснюється його постійним представництвом, до іншої держави-члена або третьої країни, яка є стороною Угоди про ЄЕП.
Цей параграф застосовується до третіх країн, які є сторонами Угоди про ЄЕП, якщо вони уклали угоду з державою-членом платника податків або з Союзом про взаємну допомогу в задоволенні податкових вимог, рівноцінну взаємній допомозі, передбаченій Директивою Ради 2010/24/ЄС ( - 10).
3. Якщо платник податків відтерміновує оплату відповідно до параграфа 2, можуть нараховуватися відсотки згідно з законодавством держави-члена платника податків або постійного представництва, залежно від випадку.
Якщо є обґрунтований і фактичний ризик несплати, від платників податків також може вимагатися надання гарантії як умова відтермінування платежу відповідно до параграфа 2.
Другий підпараграф не застосовується, якщо законодавство держави-члена платника податків або постійного представництва передбачає можливість стягення податкової заборгованості через іншого платника податків, який є членом тієї самої групи та резидентом для цілей оподаткування у такій державі-члені.
4. У випадку застосування параграфа 2 відстрочка платежу повинна бути негайно припинена і податкова заборгованість підлягає стягненню в таких випадках:
(a) переміщені активи або господарська діяльність постійного представництва платника податків продаються або відчужуються іншим чином;
(b) переміщені активи згодом переміщуються до третьої країни;
(c) податкове резиденство платника податків або господарська діяльність, що здійснюється його постійним представництвом, згодом переміщуються до третьої країни;
(d) банкрутство або ліквідація платника податків;
(e) платник податків не виконує свої зобов’язання з оплати частинами і не виправляє своє становище в розумний строк, який не перевищує 12 місяців.
Пункти (b) та (c) не застосовують до третіх країн, які є сторонами Угоди про ЄЕП, якщо вони уклали угоду з державою-членом платника податків або з Союзом про взаємну допомогу в задоволенні податкових вимог, рівноцінну взаємній допомозі, передбаченій Директивою 2010/24/ЄС.
5. Якщо переміщення активів, податкового резиденства або господарської діяльності постійного представництва здійснюється до іншої держави-члена, така держава-член приймає вартість, встановлену державою-членом платника податків або постійного представництва як вихідну вартість активів для цілей оподаткування, за винятком випадків, коли така вартість не відображає ринкову вартість.
6. Для цілей параграфів 1-5 «ринкова вартість» означає суму, на яку можна обміняти актив або за якою можуть бути врегульовані взаємні зобов’язання між бажаючими непов’язаними покупцями і продавцями шляхом прямої транзакції.
7. Якщо активи визначені як такі, що упродовж 12 місяців повертаються до держави-члена, з якої їх перемістили, ця стаття не застосовується до переміщення активів, пов’язаних з фінансуванням цінних паперів, активів, наданих у заставу, або до випадків, коли переміщення активів відбувається для виконання пруденційних вимог до капіталу або для цілей управління ліквідністю.