1. Держави-члени можуть звільняти від деяких або всіх обов’язків, зазначених у главах 2-6, таких оподатковуваних осіб:
(2)
(a) оподатковуваних осіб, чиї придбання товарів у межах Співтовариства не підлягають оподаткуванню ПДВ відповідно до статті 3(1);
(b) оподатковуваних осіб, що не здійснюють жодних із операцій, зазначених у статтях 20, 21, 22, 33, 36, 136а, 138 та 141;
(c) оподатковуваних осіб, що здійснюють лише постачання товарів чи послуг, звільнених від оподаткування відповідно до статей 132, 135 та 136, статей 146-149 та статей 151, 152 чи 153;
(d) оподатковуваних осіб, що підпадають під звільнення від оподаткування для малих підприємств, передбачене у статтях 282-292;
(e) оподатковуваних осіб, що підпадають під спільну схему з фіксованою ставкою для фермерів.
Держави-члени не можуть звільняти оподатковуваних осіб, зазначених у пункті (b) першого підпараграфа, від обов’язків щодо виставлення рахунків-фактур, встановлених у секціях 3-6 глави 3 та секції 3 глави 4.
2. Якщо держави-члени використовують можливість, передбачену в пункті (e) першого підпараграфа параграфа 1, вони повинні вживати необхідних заходів для забезпечення правильного застосування перехідних положень щодо оподаткування операцій у межах Співтовариства.
3. Держави-члени можуть звільняти оподатковуваних осіб, інших ніж зазначені у параграфі 1, від деяких обов’язків щодо ведення обліку, зазначених у статті 242.