1. Держави-члени можуть звільняти зазначених нижче платників податку від деяких або всіх обов'язків, передбачених Главами 2-6:
(a) платників податку, чиї придбання товарів у межах Співтовариства не оподатковуються ПДВ згідно зі Статтею 3(1);
(b) платників податку, що не виконують жодну з операцій, передбачених Статтями 20, 21, 22, 33, 36, 138 та 141;
(c) платників податку, що здійснюють лише звільнені від оподаткування поставки товарів або послуг згідно зі Статтями 132, 135 та 136, Статтями 146-149 і Статтями 151, 152 або 153;
(d) платників податку, що підпадають під звільнення малих підприємств за Статтями 282-292;
(e) платників податку, що підпадають під спільну схему з фіксованою ставкою для фермерів.
Держави-члени не можуть звільняти платників податку, зазначених у підпункті (b) першого пункту, від обов'язку виставляти рахунки, передбаченого Статтями 220-236 і Статтями 238, 239 та 240.
2. Якщо Держави-члени використовують можливість звільнення, передбачену підпунктом (e) першого пункту частини 1, вони вживають заходів, необхідних для забезпечення правильного застосування перехідних положень щодо оподаткування операцій, які здійснюються в межах Співтовариства.
3. Держави-члени можуть звільняти інших платників податку, ніж зазначені в частині 1, від деяких обов'язків з обліку, передбачених Статтею 242.