У випадках, коли держави-члени використовують передбачену в пункті (b) першого підпараграфа статті 272(1) можливість не надавати ідентифікаційний номер платника ПДВ оподатковуваним особам, що не здійснюють жодних операцій, зазначених у статтях 20, 21, 22, 33, 36, 138 та 141, а також якщо постачальнику або замовнику не надано ідентифікаційний номер такого типу, натомість до рахунку-фактури повинен бути внесений інший номер, так званий податковий ідентифікаційний номер, визначений відповідними державами-членами.