1. Після консультацій з Комітетом із ПДВ держави-члени можуть, відповідно до умов, які вони можуть встановлювати, передбачати, щоб до рахунків-фактур стосовно постачання товарів та послуг потрібно було вносити лише інформацію, що вимагається згідно зі статтею 226b, у таких випадках:
- параграф 9(e), перший підпараграф
(a) якщо сума рахунку-фактури перевищує 100 євро, але не перевищує 400 євро або еквівалент у національній валюті;
(b) якщо комерційна або адміністративна практика у відповідній галузі економіки або технічні умови, за яких виставляють рахунки-фактури, ускладнюють виконання всіх обов’язків, зазначених у статті 226 або 230.
3. Спрощення, передбачені в параграфі 1, не застосовують, якщо рахунки-фактури вимагається виставляти згідно з пунктами (2) та (3) статті 220(1), або якщо оподатковуване постачання товарів чи послуг здійснює оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені, в якій ПДВ підлягає сплаті, або чий осідок в такій державі-члені не втручається у постачання товарів або послуг у розумінні статті 192а, а особою, відповідальною за сплату ПДВ, є особа, якій постачають товари або послуги.