Щодо спрощених рахунків-фактур, виставлених відповідно до статті 220а та статті 221(1) і (2), держави-члени повинні вимагати принаймні такі реквізити:
(a) дату видачі;
(b) ідентифікаційні дані оподатковуваної особи, що постачає товари або послуги;
(c) ідентифікаційні дані щодо типу постачених товарів або послуг;
(d) суму ПДВ, що підлягає сплаті, або інформацію, необхідну для її розрахування;
(e) якщо виставлений рахунок-фактура є документом чи повідомленням, що його вважають рахунком-фактурою відповідно до статті 219 - конкретне та недвозначне покликання на такий первісний рахунок-фактуру та конкретні реквізити, до яких вносять зміни.
Вони не можуть вимагати надання у рахунках-фактурах інших реквізитів, інших ніж зазначені у статтях 226, 227 та 230.