1. Держави-члени можуть зобов’язати оподатковуваних осіб виставляти рахунок-фактуру згідно з реквізитами, що вимагаються відповідно до статей 226 або 226b, стосовно постачання товарів чи послуг, інших ніж зазначені у статті 220(1).
- параграф 3(a), п’ятий підпараграф, перше речення
2. Держави-члени можуть зобов’язати оподатковуваних осіб, що ведуть господарську діяльність на їхній території або мають фіксований осідок на їхній території, з якого здійснюють постачання товарів або послуг, виставляти рахунок-фактуру згідно з реквізитами, що вимагаються відповідно до статті 226 або 226b стосовно постачання послуг, звільнених від оподаткування згідно з пунктами (a)-(g) статті 135(1), які ці оподатковувані особи здійснили на їхній території або за межами Співтовариства.
3. Держави-члени можуть звільняти оподатковуваних осіб від встановленого у статті 220(1) або статті 220a зобов’язання виставляти рахунок-фактуру щодо постачання товарів або послуг, здійсненого на їхній території та звільненого від оподаткування, з віднесенням на зменшення податкового зобов’язання ПДВ або без віднесення на зменшення податкового зобов’язання ПДВ, сплаченого на попередньому етапі згідно зі статтями 110 та 111, статтею 125(1), статтею 127, статтею 128(1), статтею 132, пунктами (h)-(l) статті 135(1), статтями 136, 371, 375, 376 та 377, статтями 378(2) та 379(2) і статтями 380-390c.