1. Якщо згідно зі статтями 193-197 та статтями 199 і 200 особою, відповідальною за сплату ПДВ, є оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені, в якій ПДВ підлягає сплаті, держави-члени можуть дозволяти такій особі призначати податкового представника особою, відповідальною за сплату ПДВ.
Крім того, якщо оподатковувану операцію здійснює оподатковувана особа, що не має осідку в державі-члені, в якій ПДВ підлягає сплаті, а в країні, в якій така оподатковувана особа має осідок або місцезнаходження, немає жодного правового інструменту стосовно взаємної допомоги з обсягом застосування, подібним до того, що передбачений Директивою 76/308/ЄЕС ( - 11) та Регламентом (ЄС) № 1798/2003 ( - 12), держави-члени можуть вживати заходів для забезпечення того, щоб особою, відповідальною за сплату ПДВ, був податковий представник, призначений оподатковуваною особою, що не має осідку.
Однак, держави-члени можуть не застосовувати можливість, зазначену в другому підпараграфі, до оподатковуваної особи в розумінні пункту (1) статті 358а, яка обрала спеціальну схему для послуг, які постачаються оподатковуваними особами, що не мають осідку в Співтоваристві.
2. Можливість, передбачена у першому підпараграфі параграфа 1, підпадає під умови та процедури, встановлювані кожною державою-членом.