1. Якщо, згідно зі Статтями 193-197 та Статтями 199 й 200 особою, відповідальною за сплату ПДВ, є платник податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності в Державі-члені, в якій ПДВ належить до сплати, то Держави-члени можуть дозволити такій особі призначити податкового агента особою, відповідальною за сплату ПДВ.
Крім того, якщо операція, що підлягає оподаткуванню, виконується платником податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності в Державі-члені, в якій ПДВ належить до сплати, й не існує юридичного інструменту з країною, в якій такий платник податку є резидентом або має штаб-квартиру, про взаємну допомогу, котра була б подібною за обсягом положенням Директиви 76/308/ЄЕС(8) та Регламенту (ЄС) N 1798/2003(9), Держави-члени можуть вживати заходів до того, щоб особою, відповідальною за сплату ПДВ, був податковий агент, призначений платником податку, що не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності.
---------------
(8) Директива Ради 76/308/ЄЕС від 15 березня 1976 року про взаємну допомогу у здійсненні прав вимоги щодо певних зборів, мит, платежів та інших заходів (OB L 73, 19.3.1976, С. 18.). Директива з поправками, востаннє внесеними Актом про приєднання 2003 року ( 994_710 ).
(9) Регламент Ради (ЄС) N 1798/2003 від 7 жовтня 2003 року про адміністративну співпрацю в царині податку на додану вартість (OB L 264, 15.10.2003. С. 1.). Регламент з поправками, внесеними Регламентом (ЄС) N 885/2004 (OB L 168, 1.5.2004, С. 1).
Водночас, Держави-члени не можуть використовувати можливість, передбачену другим пунктом, до платника податку, який не має постійного місця здійснення підприємницької діяльності, що підпадає під визначення підпункту (1) Статті 358, котрий обрав спеціальну схему, встановлену для послуг, що поставляються в електронній формі.
2. Можливість, передбачена першим пунктом частини 1, використовується на умовах та в порядку, що встановлюються кожною Державою-членом.