1. Держави-члени можуть установлювати, що особою, яка відповідає за сплату ПДВ, є платник податку, котрому здійснюється одна з таких поставок:
(a) поставка будівельних робіт, включаючи послуги з ремонту, прибирання, технічного обслуговування, перебудови та знесення, які стосуються нерухомого майна, а також передання будівельних робіт, що вважається поставкою товарів за Статтею 14(3);
(b) поставка персоналу, залученого до діяльності, що підпадає під підпункт (a);
(c) поставка нерухомого майна, зазначеного у підпунктах (j) та (k) частини 1 Статті 135, якщо постачальник скористався з можливості оподаткування поставки за Статтею 137;
(d) поставка вживаних матеріалів, вживаних матеріалів, котрі не можуть бути повторно використані в незмінному вигляді, брухту, промислових і непромислових відходів, відходів до утилізації, частково перероблених відходів, і певних товарів та послуг за переліком, наведеним у Додатку VI;
(e) поставка товарів, наданих у заставу одним платником податку іншому в разі звернення стягнення на заставлене майно;
(f) поставка товарів після переуступлення права вимоги правонаступникові, й використання цього права правонаступником;
(g) поставка нерухомого майна, що продається боржником за постановою суду в межах процедури примусового відчуження.
2. У разі використання можливості, передбаченої частиною 1, Держави-члени можуть зазначити поставки товарів і послуг, для яких вона надається, а також категорії постачальників або отримувачів, яких можуть стосуватися зазначені заходи.
3. У цілях частини 1 Держави-члени можуть вживати таких заходів:
(a) установлювати, що платник податку, котрий також проводить діяльність або операції, що не вважаються поставкою товарів або послуг, що підлягає оподаткуванню, згідно зі Статтею 2, має вважатися платником податку в тому, що стосується отриманих поставок згідно з частиною 1 цієї Статті;
(b) установлювати, що орган, який не є платником податку, що регулюється публічним правом, має вважатися платником податку в тому, що стосується отриманих поставок, зазначених у підпунктах (e), (f) та (g) частини 1.
4. Держави-члени повідомляють Комітет з ПДВ про національні законодавчі заходи, вжиті згідно з частиною 1 у тому обсязі, в якому вони не є заходами, дозволеними Радою до 13 серпня 2006 року згідно з частинами (1)-(4) Статті 27 Директиви 77/388/ЄЕС, і які тривають згідно з частиною 1 цієї Статті.