1. Передання платником податку товарів, що входять до складу його ділових активів, в іншу Державу-члена вважається поставкою товарів за винагороду.
(3)
"Передання в іншу Державу-члена" означає пересилання або перевезення рухомого матеріального майна платником податку або за його дорученням у цілях його підприємницької діяльності до місця призначення за межами території тієї Держави-члена, в якій розташоване майно, але в межах Співтовариства.
2. Пересилання або перевезення товарів у цілях будь-яких зазначених нижче операцій не вважається переданням в іншу Державу-члена:
(a) поставка товарів платником податку в межах території Держави-члена, в якій завершується пересилання або перевезення, згідно з умовами, викладеними у Статті 33;
(b) поставка товарів для встановлення або монтажу, або від імені постачальника платником податку в межах території Держави-члена, в якій завершується пересилання або перевезення, згідно з умовами, викладеними у Статті 36;
(c) поставка товарів платником податку на борту судна, літального апарату чи потяга впродовж операції з перевезення пасажирів, згідно з умовами, викладеними у Статті 37;
(d) поставка газу через газорозподільну систему або електроенергії згідно з умовами, викладеними у Статтях 38 і 39;
(e) поставка товарів платником податку в межах території Держави-члена згідно з умовами, викладеними у Статтях 138, 146, 147, 148, 151 або 152;
(f) поставка послуги, наданої для платника податку, котра складається з обробки відповідних товарів, які фізично переміщуються в межах території Держави-члена, в котрій завершується пересилання або перевезення товарів, якщо товари, після їхньої обробки, повертаються зазначеному платникові податку в тій Державі-члені, звідки вони були первісне переслані або перевезені;
(g) тимчасове користування товарами в межах території Держави-члена, в якій завершується пересилання або перевезення товарів, у цілях поставки послуг платником податку, що має постійне місце здійснення підприємницької діяльності в тій Державі-члені, в якій розпочалося пересилання або перевезення товарів;
(h) тимчасове користування товарами протягом строку, що не перевищує двадцяти чотирьох місяців, у межах території іншої Держави-члена, в якій імпорт таких самих товарів із третьої країни в цілях тимчасового користування регулювався б положеннями про тимчасове ввезення з повним звільненням від імпортного мита.
3. Якщо одна з умов, які регулюють прийнятність згідно з частиною 2, більше не виконується, то товари вважаються такими, що були передані в іншу Державу-члена. У таких випадках вважається, що передання відбулося в момент припинення виконання такої умови.