Держави-члени можуть поставити надання органам, що не регулюються публічним правом, кожного зі звільнень, передбачених підпунктами (b), (g), (h), (i), (l), (m) та (n) Статті 132(1) у кожному конкретному випадку в залежність від таких умов:
(a) відповідні органи не повинні систематично мати на меті отримання прибутку, а будь-які надлишки, що виникають, повинні не розподілятися, а надаватися на продовження чи вдосконалення послуг, що надаються;
(b) управління такими органами та їхнє адміністрування має здійснюватися на принципово добровільних засадах особами, що не мають прямої або опосередкованої зацікавленості в результатах відповідної діяльності ні самі по собі, ні через посередників;
(c) такі органи мають установлювати ціни, що затверджуються державними органами або не перевищують таких затверджених тарифів, або, стосовно тих послуг, що не підлягають затвердженню, ціни, нижчі від тих, що встановлені за подібні послуги комерційними підприємствами, що є платниками ПДВ;
(d) звільнення не повинні призводити до викривлення конкуренції на шкоду комерційним підприємствам, що є платниками ПДВ.
Держави-члени, котрі згідно з Додатком E до Директиви 77/388/ЄЕС від 1 січня 1989 року стягували ПДВ з операцій, зазначених у підпунктах (m) та (n) Статті 132(1), можуть також застосовувати умови, визначені підпунктом (d) першого пункту в разі надання звільнення для такої поставки товарів або послуг органами, що регулюються публічним правом.