1. Держави, регіональні та місцеві органи влади, й інші органи, які регулюються публічним правом, не вважаються платниками податку в тому, що стосується діяльності чи операцій, які проводяться ними як державними органами, навіть якщо вони справляють збори, комісії, внески або платежі у зв'язку з такою діяльністю чи такими операціями.
Водночас, коли вони проводять таку діяльність або такі операції, вони вважаються платниками податку в тому, що стосується цієї діяльності або цих операцій, якщо поводження з ними як із особами, що не є платниками податку, призвело б до суттєвих викривлень конкуренції. У будь-якому разі, органи, що регулюються публічним правом, вважаються платниками податку у зв'язку з діяльністю, зазначеною в Додатку I, якщо така діяльність не здійснюється в настільки малому обсязі, що нею можна знехтувати.
2. Держави-члени можуть вважати діяльність, звільнену від податку за Статтями 132, 135, 136, 371, 374-377, а також Статтею 378(2), Статтею 379(2), або Статтями 380-390, що її ведуть органи публічного права, діяльністю, що ведеться ними як державними органами.