1. Держави-члени можуть вважати платником податку будь-кого, хто на нерегулярних засадах проводить операцію, пов'язану з діяльністю, передбаченою другим пунктом Статті 9(1), та, зокрема, одну з таких операцій:
(a) поставка, до першого заселення, будівлі чи частин будівлі, та землі, на якій знаходиться будівля;
(b) поставка земель забудови.
2. У цілях частини 1(a), "будівлею" є будь-яка споруда, прикріплена до ґрунту чи в ньому.
Держави-члени можуть установлювати докладні правила застосування критерію, передбаченого в частині 1(a), до перебудов будівель, та можуть визначати, що означає вислів "земля, на якій знаходиться будівля".
Держави-члени можуть застосовувати критерії інші, ніж критерій першого заселення, на кшталт періоду між датою завершення будівництва й датою першої поставки, або періоду між датою першого заселення й датою подальшої поставки, за умови того, що ці періоди не перевищуватимуть відповідно п'ять років та два роки.
3. У цілях частини 1(b) "землями забудови" вважаються будь-які необлаштовані чи облаштовані земельні ділянки, визначені як така Державами-членами.