Обґрунтування відмінностей у ставленні на підставі віку
1. Незважаючи на статтю 2(2), держави-члени можуть передбачити, щоб відмінності у ставленні на підставі віку не вважалися дискримінацією, якщо у контексті національного права вони є об’єктивно й обґрунтовано виправданими правомірною метою, у тому числі законною політикою забезпечення зайнятості, цілями ринку праці і професійної підготовки, та якщо засоби досягнення такої мети є належними і необхідними.
Такі відмінності у ставленні можуть включати, серед іншого:
(a) встановлення особливих умов доступу до професійної підготовки і професійно-технічного навчання, зайнятості і професійної діяльності, у тому числі умов звільнення та оплати праці, для молоді, старших працівників і осіб з обов'язками щодо догляду для сприяння їх професійній інтеграції та забезпечення їх захисту;
(b) встановлення мінімальних умов щодо віку, професійного досвіду або робочого стажу для доступу до зайнятості або до певних переваг, пов’язаних із зайнятістю;
(c) встановлення максимального віку для найму, який ґрунтується на вимогах до підготовки для відповідної посади або необхідності розумного періоду зайнятості перед виходом на пенсію.
2. Незважаючи на статтю 2(2), держави-члени можуть передбачити, щоб встановлення для професійних схем соціального захисту віку для доступу до або отримання права на пенсію або допомогу з інвалідності, у тому числі встановлення відповідно до таких схем різного віку для найманих працівників або груп чи категорій найманих працівників та використання у контексті таких схем критеріїв віку в актуарних розрахунках, не вважалося дискримінацією за ознакою віку, якщо це не призводить до дискримінації за ознакою статі.