1. Держави-члени повинні вимагати, щоб перевірка особи клієнта та бенефіціара відбувалася до встановлення ділових стосунків або проведення операції.
2. Шляхом часткового обмеження пункту 1 держави-члени можуть дозволити, щоб перевірка особи клієнта та бенефіціара завершувалася протягом встановлення ділових стосунків, якщо це необхідно для того, щоб не переривати нормальне ведення бізнесу, та якщо наявний низький ризик відмивання коштів та фінансування тероризму. В таких випадках ці процедури мають бути завершені якнайшвидше після першого контакту.
3. Шляхом часткового обмеження пунктів 1 та 2 держави-члени можуть щодо бізнесу зі страхування життя дозволити перевірку особи бенефіціара за полісом після встановлення ділових стосунків. У такому разі перевірка має відбутися перед або під час виплати чи під час або перед тим, як бенефіціар намагається використати свої права, надані йому за полісом.
4. Шляхом часткового обмеження пунктів 1 та 2 держави-члени можуть дозволити відкриття банківського рахунку за умови наявності достатніх заходів безпеки для того, щоб пересвідчитися, що операції не виконуються клієнтом або від його імені до моменту повного дотримання вищезазначених положень.
5. Держави-члени повинні вимагати, щоб зацікавлена установа або особа, яка є нездатною дотримуватися підпунктів (a), (b) та (c) пункту 1 статті 8 (1), не проводила операцію за банківським рахунком, не встановлювала ділових стосунків або не проводила операцію, або завершила ділові стосунки та відповідно зі статтею 22 надала звіт до підрозділу фінансової розвідки (ПФР) щодо клієнта.
Держави-члени не повинні бути зобов'язаними застосовувати попередній підпараграф у разі, коли нотаріуси, незалежні професійні юристи, аудитори, зовнішні ревізори (бухгалтери) та податкові радники задіяні при засвідченні юридичного статусу їх клієнта або виконанні своїх обов'язків із захисту або представленні інтересів такого клієнта у судовому процесі чи стосовно судового процесу, включаючи надання консультації щодо порушення або уникнення судового процесу.
6. Держави-члени вимагають, щоб установи та особи, яких стосується ця Директива, вживали заходів належної обачливості щодо клієнтів не тільки до всіх нових клієнтів, але також, при нагоді, і до існуючих клієнтів залежно від ступеня ризику.