1. Держави-члени вимагають від кредитних та фінансових установ, на які поширюється дія цієї Директиви, вживати, де це можливо, у своїх філіях та дочірніх кампаніях, що знаходяться у мажоритарній власності, розташованій у третіх країнах, заходів, щонайменше еквівалентних визначеним у цій Директиві відносно належної обачності щодо клієнта та ведення обліку.
У разі, якщо законодавство третьої країни не забезпечує застосування таких еквівалентних заходів, держава-член вимагає від зацікавлених кредитних та фінансових установ таким чином інформувати компетентні органи відповідно своєї держави-члена.
2. Держави-члени та Комісія інформують одна одну про випадки, коли законодавство третьої країни не дозволяє вживати всі заходи, які вимагаються першим підпунктом пункту 1, та з метою вирішення цього питання можуть здійснюватися скоординовані дії.
3. Держави-члени вимагають, щоб у разі, якщо законодавство третьої країни не дозволяє вживати заходів, що вимагаються у першому підпункті пункту 1, кредитні або фінансові установи вживали додаткових заходів для ефективного управління ризиком відмивання коштів або фінансування тероризму.